|
  |
|
Автор |
Повідомлення |
Ira cool
|
Додано: 30 листопада 2012, 19:38 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
Два чорні лебеді календарного білого моря випливають із ночі і знову кудись у ніч лебедин і лебідка лебедин і лебідка чорні лебеді часу з лебединої пісні сторіч потім випливуть знову з багряної дельти світанку віковічні абсурди кричать в пелюшках "кува!" 22-го березня 22-го вересня 22-го жовтня 22 22 (двадцять два) чорні лебеді часу з якого вони Дунаю де ночують вони і які вони зорі клюють я нічого не знаю я нічого нічого не знаю буду я чи не буду через місяць вони припливуть о які незворушні над морями вселюдської крові випливають із ночі і знову кудись у ніч а як глянути зблизька - дзьоби у них пурпурові чорні лебеді часу з лебединої пісні сторіч
Мій дід Михайло був храмостроїтель. Возводив храми себто цілий вік. Він був чернець, з дияволом воїтель, печерник, Боговгодний чоловік.
Він був самітник. Дуже був суворий. Між Богом-чортом душу не двоїв. І досі поминають у соборах: храмостроїтель Михаїл.
Жив у землі, мовчущий не во злобі. Труждався сам, нікого не наймав. Він працював до поту на возлоб'ї і грошей зроду шеляга не мав.
Ті тридцять срібних теж були грошима. Це гріх. Це сльози діви Міріам. Він був святий. Він жив непогрішимо, і не за гроші будував свій храм.
Різьбив вівтар, збивав тесові паперті, клав палець свічки тиші на вуста, де з малювань, тонких, як листя папороті, світився лик розп'ятого Христа.
Він ставляв хори, амфори й амвони. В єпархію по ладан дибуляв. А щоб кращіше бамбиляли дзвони, шпіальтеру до міді добавляв.
Він баню зводив, не зійшовши з місця. Він бляху в ромби краяв, мов сатин, Коли стояв над келією місяць, Блідий, як німб, загублений святим.
Тягав каміння - мурувати брами. Стругав божник,.. За північ не куняв.. І так, у мислях збудувавши храми, торгующих із храму виганяв.
© Ліна Костенко
|
|
|
|
|
SPY
|
Додано: 01 грудня 2012, 00:56 |
|
|
Девелопер-недоучка :D |
|
|
З нами з: 08 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 4972 Звідки: Коломия
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 11 січня 2013, 23:15 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
ФЛЕЙТА АФІНИ Ти знаєш, чому Афіна сама не грала на флейті? Помітила — як негарно, коли надуваються щоки. Вона ту флейту створила, але віддала її Пану, бо Пан все одно небритий, у нього й ноги кошлаті. Тож хай собі грає на флейті, йому не завдасть це шкоди. А жінці, та ще й богині, подумати треба спершу. Політика, мої пані, то діло збиткове для вроди. І щоки треба надути, і рот треба мати, як вершу. © Ліна Костенко
Куди йдемо? Який лишаєм слід? Хто пам’ять змив, як дощик акварельку? Все менше рук що вміють сіять хліб Все більше рук, що тягнуть все у пельку
© Ліна Костенко
Нас привчили дивитися телебачення: ввімкнув-перемкнув-вимкнув і так само свідомість: ввімкнув-перемкнув-вимкнув, а насправді, ми все повинні аналізувати і тоді ніщо нас не застане зненацька, ніщо не зможе завести нас у депресію. Адже депресія саме від цього і наступає – від не бажання бачити, що відбувається. Самі повинні змінювати себе, а не хтось. Не давати себе затуркувати. Тому що негативне поле, яке нам продукуюється звідусіль – воно не продуктивне. Як казав, Сергій Тримбач — кінознавець, в 60-х роках як не було важко – було продуктивне поле і шестидесятники поважали один одного, любили. Ми разом робили продуктивне прекрасне поле, яке мало майбутнє. Зараз нам конче необхідно це продуктивне поле.
© Ліна Костенко
Я додому пишу нечасто, хоч забралась в таку далечінь. Заважає мені то щастя, то розваги, то просто лінь. Мамо моя, не сумуй...
Щиру правду тобі скажу - до неправди душа не лежить: я ніколи в житті не тужу, бо не маю від чого тужить. Мамо моя, повір...
Що не день - то радість нова. Що не будень - то майже свято. Що не слово - то щирі слова, бо у мене друзів багато. Мамо моя, не тужи...
Не спіткнуся на жодній з доріг, не зазнаю в житті образи... Як вернуся на рідний поріг - чи впізнаєш мене відразу? Мамо моя, не плач... 1957
© Ліна Костенко
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 29 липня 2013, 19:54 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
На старих фотографіях всі молоді. За роками людина сама себе кличе. У зіницях печалі, як в чорній воді, відбиваються люди, дерева, обличчя.
І стонадцятий сніг ті поля притрусив, і уже прилетять не ті самі лелеки. Біля каси такий незворушний касир, зафіксовану мить вибивав, мов чеки.
Білі, білі обличчя у чорній воді, неповторні обличчя навік зостаються. На старих фотографіях всі молоді. На старих фотографіях мертві сміються.
Ліна Костенко
|
|
|
|
|
Айрін
|
Додано: 30 липня 2013, 18:42 |
|
З нами з: 12 березня 2013, 16:34 Повідомлення: 128
Прізвище, Ім’я: Айрін
|
Гарно...і трішки сумно стало... захотілося переглянути всі родинні фото...
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 31 липня 2013, 15:55 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
Загадили ліси і землю занедбали. Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?! Ударив чорний дзвін. І досить балачок. В яких лісах іще ви забарложені? Що яничари ще занапастять? І мертві, і живі, і ненароджені Нікого з вас довіку не простять!
© Ліна Костенко
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 30 вересня 2013, 16:41 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у вікні золотому!
Ось я проходжу, і ось я пройду. Може, й навік, але справа не в тому — тільки б не танув, як тінь на льоду, той силует у вікні золотому!
Скільки душа прориває тенет! З моря і суші — додому, додому! Там, де у мене є той силует, той силует у вікні золотому!
|
|
|
|
|
Kaminskiy
|
Додано: 30 вересня 2013, 23:35 |
|
З нами з: 02 липня 2007, 03:00 Повідомлення: 1081 Звідки: Коломия
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 05 лютого 2015, 21:01 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
...Нема нам щастя — мусить бути чудо. Ще ми постанем зі своїх руїн . Мене не можуть люди не почути — душа в мені розгойдана як дзвін!
Скликаю вас. Над цим не владен ворог. Почуйте слово з-під мого пера! Простіть мені, що знову б'ю на сполох. На Благовіст ще, люди, не пора.
© Ліна Костенко, "Берестечко"
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 05 лютого 2015, 21:02 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч
(с) "Записки українського самашедшого"
|
|
|
|
|
|
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість |
|
|
|
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
|
|
|