Весняна Ліга Чемпіонів з Шахтарем близько, як ніколи!!!

Шах від "Шахтаря". Для того, аби поставити мат, себто пробитися до омріяної єврокубкової весни, причому на коні, донецькій команді досить зробити один-єдиний правильний хід.

Для того, аби дати ляпаса отетерілій футбольній Європі, "Шахтарю" залишилося зробити те, що він уміє якнайкраще – не поступитися в останньому турі чемпіонської Ліги на "Донбас Арені". Навіть для того, аби ту Європу добити остаточно, надзвичайних зусиль також непотрібно – для фінішної першої сходинки вистачить і одного пункту.

Це завдання цілком до снаги донецькій команді. Як мінімум.

Проте наразі існують невеличкі теоретичні перепони, що не дозволяють на даний момент випереджати паровоз і на повний голос стверджувати, що "Шахтар" вже потрапив до плей-оф Ліги чемпіонів. Тому офіційне оголошення з цього приводу переноситься на восьме грудня. Може, то й краще – оформити юридично перепустку до лігочемпіонської весни на рідному стадіоні.

Проте потроху відзначати вже можна й нині. Хоча б тому, що "Шахтар" на виокремлення заслужив своєю грою. А ще через те, що якось не вкладається в голові, що донецька команда в рідних стінах може поступитися з різницею в три м'ячі.

Словом, гуляй, Донбас, доки свіжі враження.

Твоя футбольна команда (на відміну від політичної) порожняк не жене. Вона навчилася тримати не лише удар, а й слово. І хоча свою обіцянку виконала не з першого разу, дорікати їй фактично ні в чому – певен, у кожній із невдалих спроб донеччани робили все, що могли. І коли нарешті дозріли, виспіли, нагуляли вагу, налилися соком, зробили все вправно, солідно, а місцями навіть елегантно. Єдиний прокол, що стався в Лондоні, таки був нещасним випадком. Все решта – закономірності. Причому не стільки приємні, скільки звичайні. У команди поряд з майстерністю проріс і клас. Хочеться сподіватися, що й з її знаменитим характером також усе гаразд.

Достоту цікавий вигляд мають тенденції, що супроводжували донецьку команду впродовж усіх її попередніх невдалих спроб пробитися до весняних лігочемпіонських матчів. Десь не вистачало везіння, часом – досвіду, інколи пасували перед грізним ім'ям супротивника. Проте попри поразки, негаразди, тренерські помилки, кадрові втрати (чого варті демарші Матузалема та Ілсіньйо) команда з року в рік ставала однозначно сильнішою. Навіть тоді, коли не могла вийти із порівняно слабкої групи, посівши останню сходинку. Навіть тоді, коли Луческу від відставки відділяли долі секунди. Навіть тоді, коли вся футбольна країна кепкувала над недолугим "Шахтарем", керманичам якого попередній керівник держави роздавав ордени та звання. Усі ті сезони й роки "Шахтар" не тільки учився на своїх помилках, а й ставав однозначно сильнішим. І досвідченішим. Усі ті роки "Шахтар" міг покластися на свого президента, який вірив. І втілював свою мрію в життя.

Минули часи, коли гравці цієї команди після невдалого поєдинку клянчили футболку у заїжджої знаменитості. Тепер і їхня змагальна форма в прямому й переносному значенні на гарному рахунку. Минули часи, коли втрата одного-двох лідерів була ледве не трагедією. Тепер у донецькій команді настільки серйозна лава запасних, що тренер спокійно й безболісно може варіювати не лише складом, а й тактиками.

Словом, усі попередні роки й сезони "Шахтар" (на відміну від свого домашнього заклятого друга) не тупцював на місці, не кидався із однієї крайнощі в іншу, а ретельно награвав склад та почерк. Залишаючись при цьому достоту молодим колективом. Якому, безумовно, ще є куди рости. Тобто про жодну втрату мотивації не може бути навіть і мови. Навіть попри здобутий Кубок УЄФА. А також здобутий авторитет.

Вирішальний крок до нової якості "Шахтар" зробив бездоганно з точки зору стратегії. "Партизан" був нещадно битий після того, як сербська команда набігалася, наїлася гри по самі вуха. Мов досвідчений боксер-нокаутер, "Шахтар" витримав паузу. І коли опонент почав сідати, протяжно дихаючи, курсуючи без м'яча і шансів, отримав разючий удар.

Далі – справа техніки. Суперник, отримавши такого болючого удару, фактично грав до першого пропущеного м'яча, так що забити гірникам другий і третій особливих проблем не склало. Неотесані белградські гіганти виявилися велетами на глиняних ногах. Можливо, у них ще все попереду. Мабуть, вони ще не отримали своєї обов'язкової порції помилок та прочуханок, що згодом трансформуються в позитивний досвід. Власне, це не наш клопіт. Та й не в цьому справа. У нас своє "весілля". У нас таки є трохи сонця в холодній воді. Бо це саме той випадок, коли виграє сильніший, а не програє слабкіший.

"Шахтар" уже дійсно навчився перемагати без особливих проблем супротивників, котрі поступаються йому і за класом, і за майстерністю. Такі поєдинки нарешті стали для донецької команди як одні із багатьох, як звичайнісіньке завдання, де відповідь треба віднайти за завченими ледь не до автоматизму контурними картами. Погодьтесь – і "Партизан", і "Брагу" донеччани били за майже ідентичним сценарієм. Причому алгоритм їхніх дій, здається, читався якщо й не прозоро, то, в усякому випадку, для амбітних тренерів опонентів не був таємницею за сімома замками. Проте, достеменно знаючи, чого чекати від нинішнього "Шахтаря", суперники на кшталт португальського віце-чемпіона та кращої команди Сербії просто виявилися неспроможними запропонувати щось таке, що б переважило донецьку ідеальну тактичну схоластику. А це, власне, не що інше, як він - клас команди (мова, певна річ, про "Шахтар").

Для суперників іншого рівня (того ж таки лондонського "Арсеналу") у "Шахтаря" також є своя зброя. Вона не безвідмовна, часом дає збої. Проте сам факт наявності промовистий. До того ж, нинішній сезон наглядно продемонстрував, що у найвідповідальніші моменти "Шахтар" уміє витискати максимум, використовувати свої найкращі якості.

Щоб дану чесноту також довести до автоматизму, традиційно знадобиться не один сезон. І цілком імовірно, що коли-небудь "Шахтар" в гостях отримає на роздачу від якогось "Челсі" чи "Реалу". Проте можна не сумніватися, що гірники зроблять усе від них залежне, щоб в рідних стінах надолужити згаяне.

Як не викликає сумнівів і те, що донецька команда і далі буде лише сильнішати, доводячи це не тільки словом, а й справами. Їй знову є куди рости. А те, що вона вміє це робити, ми вже пересвідчилися. tsn.ua