Василь ВшШшВАНшЙ пише:
Що ж до кандидатів на Президента України, то може би сь те за мене голосували?

БорМан пише:
а чого ти думаєш, що вони його вже не знайшли?

Василь ВшШшВАНшЙ пише:
ЮЩЕНКО УКРАЇНЕЦЬ, це знаю точно.

emerald пише:
новий кандитат ніколи не набере більше голосів ніж яник.

Прогрес – страшна сила. Він навіть планету може зрушити з місця. Ну скажіть, хто б міг подумати, що Судети перекочують на Кавказ, європейці самі проситимуть газу у свій затишний газенваген, а євреї душитимуть Газу, а не навпаки? Не треба мене сварити за поганенькі каламбури – якщо президент однієї великої країни може палити у пічці будь-який офіційний парпір від іншої країни, то я просто зразок доброго смаку і терпимості.

Я перечитав купу статтей про плідну співпрацю між Газпромом і Нафтогазом і хочеться мені, після всього прочитаного, народові все пояснити по-простому, по-пацанячи. Знаєте, що насправді роблять "Газпром" і "Нафтогаз"? Грають в гру «Купи слона». При чому, розпочав гру «Газпром». Переможців у цій грі, наскільки я пам’ятаю, нема. При намаганні пригадати, чим і коли ця гра закінчується, всі мої знайомі сказали, що хтось, як правило, продавець слона, йде на.... Далеко, одним словом, йде. Мені дуже-дуже хочеться, щоб ми не купляли слона, а гра закінчилась за класичною схемою і, навіть, є у мене з цього приводу обережний оптимізм.



По-перше – у керівництва країни і «Нафтогазу» є якась позиція. По-друге – навіть Верховна Рада, хоча й повернулась з канікул, але сама себе відправила в режим очікування бабла в комітетах, а не горлання на сесіях. «А як же - спитаєте ви мене – позиція Партії Регіонів та іншої, прости Господи, опозиції, наприклад, комуністів, в особі матушки Александровської у її ідейному червоному жакеті? Хіба їх камлання про те, що: «Україна краде газ і так нам і треба, і врєж нам, батюшко Путінє-газотворящій, сільнєє», – це не свідчення слабкості і роз’єднаності політикуму?» Ну, тут я заспокою – курва не має позиції, курва має позу. А баришня, у нашому випадку не вся лягли і просють, бо навіть конфлікт між Шуфричем і Бойком наочно показує те, що не всі можуть довго бути в позі. Тобто, в позі воно може й можна але задоволення при цьому на обличчі малювати вже не варто, тому що газ той, який куплятимуть в "Газпрому" – це для тих підприємств, які і наповнюють нашу політику реальним кешем… тобто змістом, а для телевізора і «масковскіх» можна гавкнути разок в ефір – глядиш і згадає Дмітрій Анатоліч канфету вкусну…

Ну, зі слоном ясно – це форма діалогу така, а от суть подій у тому, що кістлява рука Вашингтона зімкнулась на горлі Європи. Так! Хто не помітив – тому пояснюю. Агенти ЦРУ Путін і Мєдвєдєв проводять спецоперацію з виведення США з кризи. Ах, як вчасно і як гарно виник священний газават проти невірних хохлів! Подивимось, а хто ж – ні! – не виграв, а не постраждав у цій священній війні? Європа? Давайте не будемо знущатись! Постраждали не тільки побутові споживачі, а й промислові підприємства, а це – концерни з гучними іменами. А це – скорочення виробництва і втрати – багатомільярдні втрати. Постраждала Україна – хоча й найменше. Нам зараз губити вже нічого. За «доброю» традицією, ми програємо інформаційну війну «Газпрому» і наша репутація, як надійного транзитера, внаслідок затягування конфлікту і дрібно-шулерських фокусів «Газпрому» з, начебто відновленням транзиту – швидше може виправитись аніж ще більше погіршитись.

Росія? Тут навіть важко коментувати. Мільярди втрат (чи не по 150 мільйонів доларів в день!), остаточне підтвердження свого реноме оператора «газенвагена», а не постачальника газу – це сухий залишок православного «газавату». Правдоподібно, Росія всі принади сьогоднішньої війни ще тільки відчує і мені, насправді, важко повірити в те, що такий розвиток подій був спланований заздалегідь, бо якщо його планувати – то невже тверезомислячі лідери такої країни, як Російська Федерація могли таке планувати? А якщо планували – то з якою метою?! СРСР у часи свого розквіту і холодної війни жодного разу так і не здогадався перетворити поставки енергоносіїв на засіб політичного тиску. Не дивлячись на всю обмеженість тодішніх можливостей з постачання своїх енергоносіїв, СРСР, чия військово-політична потуга була набагато сильнішою за сьогоднішню Росію, використовував «трубу» тільки як пряник і, попри всі спокуси покарати, наприклад, неслухняних східноєвропейських васалів – так і не наважився використати її як батіг.

От і приходимо до парадоксального висновку – особи, які здійснили операцію примушення Європи до економії газу, діють явно не в інтересах «Газпрому» і Російської Федерації.

Більш того. З російських ЗМІ – друкованих і електронних – ми чудово знаємо, що копирсатися в носі, йти в НАТО, загравати зі США і розводити «дімакратію» (це російське слово у відношенні до України означає бардак у владі) «дюже (це таке російське слово, яке має означати український колорит) ніхарашо». Охоче визнаю чиєсь право побачити піщинку в наших очах і заборонити нам колупатись в носі, однак, відмовити собі в симетричній реакції не можу. Ідучи слідом за євангельськими принципами, буду пізнавати «за плодами», сиріч – результатами.

Отже, ВВП України у 2000 році становив 170,0 млрд.гривень, або 31,3 млрд. доларів США (курс – 5,44 грн/дол.) , ВВП Російської Федерації у тому ж році, відповідно, 7305 млрд. рублів, або 260 млрд. доларів США (курс – 28,1 руб/дол.). У 2007 році ВВП України становив 712,9 млрд. чи 141.2 млрд баксів (курс 5,05 грн/дол.), ВВП Росії - 33113 млрд. чи 1293 млрд баксів (курс – 25,6 руб/дол.). Середня заробітна плата в Україні у 2000 році становила 42.3 бакса, а у Росії – 70 тих же клятих американських доларів. Уже у 2007-му році середня зарплата в Україні була на рівні 267,5 доларів, а в Росії – 529 доларів.

У цифрах відносних ми бачимо, що за роки укріплення владної вертикалі і стрімкого підйому Росії з колін під мудрим керівництвом справжніх національних лідерів, ВВП РФ зріс у 4,97 рази, а зарплата у 7,55 раз! За роки ж повного бардаку, політичних криз, непристойної вовтузні навколо влади та постійних Майданів – ВВП України зріс в 4,53 рази, а зарплата – в 6,3 рази! Чи не здається вам дивним, що при вражаючій різниці у кількості населення, промислового потенціалу, природних багатств і – головне! – СшЛЬНОЇ І СВЯЩЕННОЇ ВЛАДш, яка все правильно робить, результати росту головних показників економічного стану Російської Федерації та добробуту її громадян є практично однаковими з тією країною, яка в багатьох російських ЗМІ, та багатьма ж російськими офіційними особами визнається, як безнадійно відстала американська підстилка? З огляду на такі цифри у мене закрадається підступна думка, а може я не правий щодо наших українських владарів? Все пізнається в порівнянні – наші, виявляється, крадуть менше!



Не треба мене знов ганити за те, що копирсаюсь у сортах лайна і визначаю котре ж менше пахне. Я йду за порадою Володимира Володимира Путіна, який чітко кваліфікував нашу рідну українську владу, як «корумповану». І я бачу, що здобутки наших корупціонерів нічим не відрізняються від здобутків чесних кремлівських патріотів. Там так само ганяють дорогами діти поважних батьків і безкарно вбивають простих громадян своїми дорогими автами, там так само браконьєрствують вищі державні чиновники, однак, у наших ізюмських вовків є тільки автомати, а у алтайських архарів – стінгери, якими вони й валять вертольоти з представником президента РФ на борту.

Так от, якщо повірити не тільки прем’єр-міністру РФ, а й деяким, у тому числі, «нашим» ЗМІ і припустити, що наша влада не тільки всуціль корумпована, а й всі поголовно, співробітники ЦРУ і працюють на користь США, розвалюючи систему державного управління та економіку країни, то абсолютно ті ж результати ми маємо і в Москві! У поєднанні з усвідомленням того, що газовий конфлікт не вигідний жодній з трьох її європейських сторін, констатуємо факт – керівництво Росії і «Газпрому» завербовано спецслужбами якоїсь країни, яка прямо виграє від конфлікту продавця-транзитера-споживача російського та середньоазійського газу. І тепер залишається тільки гадати – на яку країну працюють Путін і Мєдвєдєв? Все-таки на США чи, може, наприклад, на Китай? Ех! Нема Йосифа Віссаріоновича і Лаврентія Павловича! У них навіть уругвайські шпигуни тачку на Колимі катали, а не міжнародною торгівлею займались.

Втім, я, здається, переборщив з пошуком руки світової закуліси у причинах «газавату». Священна війна проти невірних має просте пояснення, яке сконцентроване у Символі Віри газпромславного: «Нема газу окрім як в «Газпрому» і Путін – продавець його!» Таким чином, той, хто не вірує у наявність достатніх об’ємів газу в «Газпрому» для безперебійного постачання в Європу і в те, що викуплений у туркменів та узбеків газ по ціні 300 і більше доларів має бути проблемою, наприклад, України, а не Росії, яка і так страждає від світового падіння цін на нафту – той є безумовним єретиком і має бути гуманно покараний без пролиття крові – заморожений або обдертий до ниточки цілком канонічною ціною в 450 доларів. Бо у іншому випадку, навіть при існуючих ставках на транзит того ж таки газу, при незмінній ціні на газ середньоазійський, Нафтогаз забуде, що таке борг за газ, а Газпром знатиме, що таке борг за транзит…

Ось так весело почався рік. Він міг би початись і несподівано, якщо б заяви та позиція по газових переговорах нашого президента і прем’єрки були справді одностайними. Певний час так і здавалось але, не був би то Секретаріат Президента, якщо б вустами тепер уже Безсмертного, не звинуватив Тимошенко у спробах підтримати руку Москви у боротьбі з «Нафтогазом» та її намаганні отримати дивіденди від російсько-української газової війни. З цього робимо три висновки:

а) Кислинський не фартовий;
б) нічого страшного не відбувається, бо українські політики об’єднуються тільки перед розстрілом. Поки що об'єднанням зі сторони СП і не пахне;
в) маленька переможна фігня з газом була вкрай необхідна для відволікання двох народів – російського і українського – від внутрішніх проблем з економікою, якщо це так можна назвати. Тепер, внутрішні проблеми з економікою - «криза» - буде дуже до речі, щоб відволікти народи від газового протистояння.

Все-таки не перестаю дивуватись дієвості простих і перевірених часом способів зайняти чимось розум своїх громадян. Прищі на морді сусіднього президента і помаранчевий прапор – універсальний спосіб просто і дохідливо пояснити, чому слуги народу живуть краще ніж їх господарі. І спрацьовує таке пояснення досить довгий час. Або до Нюрнберга, або до Біловежської Пущі. Ну, але до того ще треба дожити…

Камень преткновения в премьерских руках
Сергій Дібров // 16.01.2009

Камень преткновения в премьерских руках

Моя предыдущая заметка на тему газа вызвало прямо-таки шквал комментариев. Я благодарен всем своим оппонентам, дискуссия с которыми позволяет вникнуть во все нюансы нынешнего скандала. Думаю, пришла пора копнуть глубже, и выяснить: а что же все-таки должна или не должна делать каждая из сторон, и, самое главное – как выпутаться из сложившейся ситуации.

Начнем сначала.

До 1 января 2009 года газ в Украину поставлял не «Газпром», а его дочерняя структура с частными интересами – «РосУкрЭнерго». Не буду обсуждать, чьи частные интересы в ней присутствуют, факт остается фактом: Украина покупала газ у РУЭ, и деньги платила РУЭ. Окончательный расчет был произведен 30 декабря 2008 года – со значительным опережением оговоренного срока. По состоянию на 31 декабря представители «Газпрома» подтвердили факт окончательного расчета и начали надеяться, что скоро эти деньги увидит и «Газпром». Но это их личные, «Газпром-РУЭшные» отношения.

Срок действия договора на поставку газа между Украиной и РУЭ завершился утром 1 января 2009 года. Прямой договор с «Газпромом» (или с любым другим поставщиком) пока не подписан. Таким образом, поставки газа на экспорт из России в Украину, если таковые осуществляются, являются незаконными. Со всеми вытекающими последствиями, типа конфискации контрабандного товара и привлечения к уголовной ответственности виновных. В связи с этим «Газпром» прекратил подачу газа на экспорт в Украину, и сделал это вполне обоснованно.

Помимо экспорта газа, между «Газпромом» и «Нафтогазом» существует контракт «Об объемах и условиях транзита российского природного газа через территорию Украины на период с 2003 по 2013 годы». Это единственный документ, который предусматривает какие-либо обязательства украинской стороны, касающиеся транзита газа через свою территорию, и если дело дойдет до судебного разбирательства – судить будут именно по нему.

В данном документе подробно оговорены технические вопросы, касающиеся подачи газа по всем имеющимся направлениям, рабочие режимы и допустимые отклонения, нюансы проведения плановых работ и координации действий сторон. При этом, в договоре особо оговариваются вопросы, которые должны согласовываться на основании ежегодных межправительственных протоколов между Правительством Российской Федерации и Кабинетом Министров Украины. В частности, к таким вопросам относятся:

- объем транспортируемого газа;
- стоимость услуг по транспортировке;
- объем российского газа, поставляемого в счет оплаты за услуги;
- стоимость газа, поставляемого в счет оплаты;
- порядок осуществления расчетов.

Нетрудно убедиться, что «Газпром» и «Нафтогаз» – не действующие лица, а только технические исполнители транзитного соглашения. Государство крепко держит руку на всех финансовых и «бартерных» взаимоотношениях. Это закреплено на законодательном уровне, в частности, межправительственным соглашением, ратифицированным Украиной.

Согласование финансовых вопросов, согласно контракту и международному соглашению, должно выглядеть следующим образом. Раз в год полномочные представители правительства (премьер, вице-премьер, министр или заместитель министра) должны договориться и подписать ежегодный протокол. На основании протокола исполнители («Газпром» и «Нафтогаз») подписывают двустороннее ежегодное Дополнение, в котором отражают все вышеупомянутые моменты и принимают соответствующие обязательства на следующий год. Такая процедура прописана и в самом контракте: никакой самодеятельности исполнителей в финансовых вопросах транзита газа быть не может.

По большому счету, без подписываемых Дополнений, данный контракт сам по себе – это «предварительный договор» (в терминах ч. 1 ст. 635 ГК Украины или ч. 1 ст. 429 ГК РФ), по которому стороны обязуются в будущем заключать соглашения на указанных в договоре условиях. Как и полагается в предварительных договорах (ч. 3 ст. 635 ГК Украины), в контракте очень подробно расписано, каким образом в будущем они будут согласовывать существенные условия. А именно – путем подписания Дополнений на основании ежегодно подписываемых межправительственных протоколов на каждый следующий год.

В итоге, только при наличии действующего ежегодного Дополнения контракт превращается в заключенный договор на оказание услуг, в котором, как это полагается по закону, четко перечислены все существенные условия и обязательства сторон. Не знаю, как с точки зрения шведского права, но согласно ч. 1 ст. 432 ГК РФ и ч. 1 ст. 638 ГК Украины, «голый» контракт (без надлежащим образом оформленных Дополнений) не может считаться заключенной сделкой и действительным договором на оказание услуг.

В 2003-2005 годах согласование вопросов транзита происходило в строгом соответствии с прописанным в контракте порядком. Межправительственный протокол на 2003 год был подписан 1 июля 2002 года, на 2004-й – 29 августа 2003 года, на 2005-й – 2 июля 2004 года.

Межправительственный протокол на 2006 и все последующие годы подписан не был. Несмотря на это, «Газпром» и «Нафтогаз» договорились напрямую, самостоятельно согласовав финансовые условия транзита, к тому же привлекая к соглашению третьи стороны. Так, 4 января 2006 года они подписали Дополнение № 1 ГУ-06, а 20 апреля 2007 года – Дополнение № 1 ГУ-07. Это – не просто явная самодеятельность и самоуправство, это очевидное нарушение условий международного соглашения и требований национального законодательства. Однако ситуация, по всей видимости, устраивала все заинтересованные стороны, и заложенная под транзитный контракт бомба замедленного действия не была обезврежена ни правительствами, ни «зоркой» прокуратурой, которая обязана защищать интересы государства, ни самими сторонами.

Наконец, настала ситуация, когда одну из сторон данная ситуация перестала удовлетворять, и мина была приведена в действие. ш надо отдать должное: с юридической точки зрения все было сделано безукоризненно.

Во-первых, «Нафтогаз» во всеуслышание заявил, что ранее согласованные условия транзита его не устраивают. Более того, с 1 января 2009 года он недвусмысленным образом отказался работать по-прежнему, и начал забирать газ прямо из трубы. По всей видимости, это было сделало для того, чтобы не дать оснований для признания ранее подписанных условий действительными, например, в порядке, предусмотренным ст. 218 ГК Украины и соответствующими нормами гражданского законодательства других стран.

Во-вторых, Министерство топлива и энергетики Украины обратилось в Хозяйственный суд города Киева с иском о признании недействительными Дополнений № 1 ГУ-06 и № 1 ГУ-07, которые предусматривали транзит газа по территории Украины по тарифу 1.6 доллара за транспортировку 1000 куб. м. на 100 км.

Почему именно Минтопэнерго?

Согласно контракта, споры между сторонами рассматривает Арбитражный институт Торговой палаты города Стокгольма, применяя материальное право Швеции. Напомню, сторонами контракта являются «Газпром» и «Нафтогаз». Министерство топлива и энергетики Украины, интересы которого ущемлены незаконными действиями этих компаний, стороной контракта не является, а потому и подало иск по месту нахождения одного из ответчиков, как это предусмотрено украинским законодательством и украино-российским соглашением о порядке разрешения споров, заключенным в 1992 году. В решении суда по данному делу несколько страниц было посвящено обоснованию того, почему данный иск является подсудным именно Хозяйственному суду города Киева.

5 января 2009 года суд своим определением приостановил действие двух упомянутых Дополнений, а 9 января 2009 года принял решение о признании их недействительными. Стоит особо отметить, что решение суда по данному иску – на удивление грамотное, исчерпывающее и безукоризненное с точки зрения аргументации и мотивации даже в мелочах.

Приведу пример. Многие недоумевают: почему решение украинского суда составлено на русском языке. Рассказываю.

Согласно ст. 3 Хозяйственно-процессуального кодекса Украины, язык судопроизводства определяется ст. 21 Закона Украины «О языках в Украинской ССР». Данный закон – один из советских реликтов в современном украинском праве. Несмотря на то, что последние изменения вносились в него в 2003 году, там четко оговаривается, на каком языке общаются между собой Прокуратура УССР с Прокуратурой СССР и на каком языке подается документация о выборах народных депутатов СССР. Что касается языка хозяйственного судопроизводства, ст. 21 этого Закона гласит: «Арбитражное производство по делам, в которых участвует сторона, находящаяся на территории другой союзной республики, осуществляется на русском языке». ш хотя Российская Федерация не является «другой союзной республикой», она – правопреемница РСФСР, а потому требования данной статьи применимы в полном объеме.

Как бы там ни было, начиная с 05.01.2009, действие Дополнений к контракту прекратилось, а вместе с ними исчезли правовые основания для оплаты услуг транзита (деньгами и/или «технологическим» газом) и, по большому счету, для оказания услуг по транспортировке. В тот же день российская таможня предупредила, что какие-либо правовые основания для поставки газа в Украину отсутствуют, и если газ будет «оседать» на территории Украины, то это будет рассматриваться как нарушение валютного законодательства, а по сути – контрабанда. шменно в связи с этим, а отнюдь не по «высочайшему повелению», «Газпром» начал снижать поставки транзитного газа на сумму использованного для организации транзита, а затем и вовсе прекратил транзитные поставки по территории Украины.

Что мы имеем на данный момент?

Заключенного контракта на поставку газа из России в Украину – нет. Действующего контракта на транзит, с оговоренными объемами и стоимостью газа, поставляемого в оплату услуг – нет. Скажите, на каких законных основаниях сегодня может осуществляться транзит российского газа? Каким образом сегодня чиновники «Газпрома» могут поставить в Украину хоть кубометр газа, чтобы завтра не оказаться на допросе у следователя? Каким образом «Нафтогаз» может принять и транспортировать на западную границу хоть кубометр российского и при этом не быть обвиненным в контрабанде?

Вот примерно такая ситуация сложилась сегодня в нашей газотранспортной системе. Кто и как ее должен разрулить?

Глава «Нафтогаза» Олег Дубина может сколько угодно ездить в Брюссель, в Москву, и проводить там сколько угодно переговоров, сколько угодно ходить с указкой по диспетчерской и просить россиян «одолжить» ему газ. Транзит в Европу от этого не начнется. Кстати говоря, в прошлом году Дубина уже получил неприятности от таможни, когда принял нерастаможенные объемы импортного газа из хранилищ. Думаю, он понимает, что при наличии большого числа претендентов на его кресло проблемы у него обязательно возникнут.

Восстановление транзита газа невозможно без подписания «ежегодного межправительственного протокола», как это прямо предусмотрено соглашением между Украиной и Россией и контрактом. Напомню: главой Правительства Российской Федерации является господин Путин В.В., премьер-министром Украины – госпожа Тимошенко Ю.В.. шменно эти люди являются основными действующими лицами нынешнего скандала, и разблокирование поставок российского газа в Европу находится исключительно в их руках.

Сергей Дибров

P.S. Пока, на данный момент, единственным действующим документом, подписанным «Нафтогазом» и «Газпромом», является предварительное соглашение – вышеупомянутый контракт. ш хотя без Дополнений транзит газа по нему невозможен, документ достаточно интересен сам по себе, потому что довольно ясно дает понять, что такое «нормальный режим работы газотранспортной системы». Прочитав его, можно узнать, что для ее функционирования нужна равномерная подача газа по всем направлениям, а суточные колебания подачи газа на выходных газоизмерительных станциях не должны превышать плюс-минус три или пять процентов от заранее оговоренных, среднесуточных объемов. Что любые изменения в работе системы могут происходить исключительно по согласованию сторон, которое должно производиться весьма и весьма заблаговременно. Наконец, что возможность несогласованного отбора российского газа для технологических нужд прямо предусмотрена п. 10.4 данного контракта…

БорМан пише:
а може ти прихильник яника?

БорМан пише:
хоча уже і його прихильники в него не вірять.

БорМан пише:
і москалі теж, а ти все продовжуєш.

emerald пише:
от блін, розкололи мене

emerald пише:
Діло в тому, шо люди вже нікому не вірять. Ні новим ні старим політикам.

emerald пише:
і в КП вірять, і в ПСПУ вірять.

emerald пише:
зато в ПР вірять

БорМан пише:
через то я і сподіваюсь що з`являться нові - ще не скомпрометовані. як кажуть - попит породжує пропозицію

emerald пише:
навіть бабки в автобусах вже перестали про політику говорити))))