[QUOTE]Коломийська міська рада відкрила благодійний рахунок на який усі небайдужі люди можуть переказати кошти постраждалим від повені.

Одержувач:
Коломийська міська рада
ЄДРПОУ - 04054334,
р/р № 37116032000960
Банк одержувач - ГУДКУ в Івано-Франківській області
МФО 836014[/QUOTE]

:bz:

відбудуться громадські слухання:

тут http://ww2.gov.if.ua/kolomiyskiy - офіційна сторінка міської ради

_________________
Scio me nihil scire

[QUOTE]Пам’ятник Іванові Франкові – тільки в середмісті!
21.08.08 10:20:42
Шановний Юрію Івановичу (мер Коломиї - авт.)! Коломия перебуває напередодні чергової річниці від дня народження Івана Франка. Як буде відзначати цю дату місто, з яким так тісно пов’язана доля поета, в якому він пережив і хвилини великої любові, і великого творчого злету, і трагічні часи жорстких фізичних і моральних страждань?

Залишилось обмаль часу, але поки руху немає. Хоч думаю, що дата ця буде якось відзначена: бібліотеки відкриють книжкові виставки, поновить експозицію музей історії міста, "Просвіта" підготує традиційну художню програму. Але не буде зроблено якихось помітних кроків для реалізації головного зобов’язання коломиян перед пам’яттю поета – встановлення його монумента.

Юрію Івановичу, попередня влада не змогла розв’язати цього питання. Ну, не вистачило в неї сил і наполегливості, але принаймні розбурхала цю проблему в пресі, на різних нарадах, розпочала збір добровільних грошових унесків на спорудження, прийняла 25 березня 2004 р. на сесії міської ради рішення про місце встановлення пам’ятника. Будьмо вдячними тій владі і за те, що вона все ж зробила.

Усі надії громадськості та всіх, кому не байдужі історична пам’ять і подальша доля пам’ятника поету, були пов’язані з Вашим приходом до влади, Юрію Івановичу, і Вашої молодої енергійної і амбіційної команди. Ваші перші кроки, чисельні публічні заяви обнадіювали (згадайте хоч би Ваш виступ на бaгатолюдному зібранні коломиян із приводу відкpиття меморіальної дошки Івану Франкові на будинку медичного училища, що носить його ім’я. До речі, саме завдяки цій та ще одній скромній дошці на будинку колишньої Франкової школи (на вул. Грушевського), які відкрито завдяки енергії, наполегливості Ігоря Федика і Ярослава Палатайчука, було врятовано честь Коломиї в дні святкування Франкового ювілею.

Що ж до реалізації Ваших заяв й анонсів щодо будівництва пам’ятника Франку, то громадськість міста із сумом і тривогою мусить констатувати, що ця тема взагалі випала з поля уваги влади. Більше того, Юрію Івановичу, Ви в цьому питанні навіть зробили крок назад, поставили під сумнів рішення сесії від 25 березня 2004 року щодо місця його розташування.

Останній оргкомітет (зовсім несподівано для бaгатьох його членів) був присвячений саме цій уже практично розв’язаній проблемі – де стояти Франкові. Питання спорудження на ньому не розглядали, усе звелося до безплідної дискусії щодо місця. Насамкінець була несподівана пропозиція В. Герули поставити пам’ятник поету в районі автостанції і готелю "Прикарпаття".

Ця абсурдна, на мій погляд, пропозиція, яку на оргкомітеті навіть не розглядали, несподівано знайшла підтримку на сторінках місцевої преси і навіть на сайті Коломиї в Інтернеті. Знову бачимо намагання витиснути Франка із центру на периферію міста, між стрімкі потоки автомoбільного транспорту, натовпи людей, які поспішають хто на автобуси, хто додому, хто у справах, хто до готелю і тому подібне і яким зовсім не до пам’ятника.

Юрію Івановичу, монумент Івану Франкові повинен стояти в центрі міста і саме там, де йому визначено рішенням сесії міської ради попереднього скликання. Це єдина і достатня юридично-правова основа для нього стояти тут, у сквері бiля кінотеатру "Джерело", і треба припинити ці безплідні дискусії щодо місця, а всім миром братися за зведення.

Юрію Івановичу, у місті поширюють чутки, що в це питання втрутились інтереси бізнесу, що місце бiля кінотеатру" Джерело" вже куплено або готують на продаж приватному бізнесу. Я цьому не хочу вірити. Але, поклавши руку на серце, коли розмірковую над природою цієї дискусії, її мотиваціями, читаю в місцевій пресі, як розшматовують ще одну гордість Коломиї – парк ім. Трильовського, коли я бачу, як спотворюють Вічевий майдан, у мою душу закрадається сумнів: а може, ці розмови і мають підставу?

Я не хочу цьому вірити, тому і пишу Вам цього відкритого листа, щоб спростували мої cyмніви і чесно висловили позицію влади щодо майбутнього пам’ятника поету. Ми, працівники культури, знаємо вас як людину і керівника, якому не байдужа доля міста. Ви вже багато зробили, зокрема для міської культури, для зміцнення її матеріальної бази (шкіл, бібліотек), у справі створення муніципальних художніх колективів, наведення чистоти і порядку в місті. Усе це добре, і коломияни вдячні Вам.

Безперечно, можна прожити і без пам’ятників, і, як казав поет, "не згіркне від цього хлібина". Але я впевнений, що влада назавжди залишається у вдячній пам’яті народу, коли поряд із повсякденними турботами про життя і побут людей вона здійснює діяння, великі за масштабом, які наповнені високим суспільно-політичним змістом, у яких акумулюється дух нації, той, що "тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю".

Спорудження пам’ятника Івану Франку в Коломиї належить саме до таких діянь. Я розумію, що це нелегка справа, але коломиянам це буде під силу, якщо Ви, Юрію Івановичу, і Ваша команда очолите цю роботу, виявите сміливість, волю і наполeгливість, щоб пам’ятник поету стояв у центрі нашого міста і cтав яскравим свідченням нашої любові і вдячності великому сину України.

[I]З повагою керівник народного театру поезії "Орфей" Сергій Козлов.[/I][/QUOTE]

[QUOTE]Два ювілеї
03.10.08 16:46:49

На заклик львівського ювілейного комітету з відзначення століття від дня народження Адама Міцкевича коломийська влада в особах Романа Пузини і Вітослава Скупнєвича 25 лютого 1898 р. оповістила через "Ґазету Коломийську" громадськість міста про необхідність створити повітовий ювілейний комітет, який незабаром, 24 березня, зібрався й вирішив встановити пам’ятник поетові в міському парку. А вже 9 квітня "Ґазета Коломийська" опублікувала статтю професора міської гімназії Валеріана Крицінського, у якій він повідомляв, що під час засідання ювілейного повітового комітету ухвалено встановити монумент Адаму Міцкевичу за проектом Станіслава Дачинського, відомого в Галичині та за її межами художника і громадського діяча. За декілька місяців, восени 1898р., пам’ятник спорудили. Отже, знадобилося півроку, щоб громадськість міста та її влада створили ювілейний комітет, до якого, до речі, належали лише фахівці, організували конкурс на найкращу модель пам’ятника і втілили задум у життя.

І як би сумно не було, а навіть і соромно, ми, українці, відзначивши ювілей нашого великого письменника й мислителя Івана Франка, сповістивши в обласній періодиці, що незабаром буде в Коломиї пам’ятник поетові, уже чотири роки шукаємо місце для нього. Це "незабаром" почалося 15 червня 2004 року, бо власне тоді в "Галичині" з’явилося повідомлення, що молодий Франко "пропишеться" в Коломиї. Можливо, тому, що слово "пропишеться" автор узяв у лапки, уже стільки триває та ганебна "прописка" поета в нашому місті. Проте хвилює ще й інше. Автор газетного повідомлення зазначає: пам’ятник І.Франкові буде споруджено... в "ямі", куди "щоранку перед дзвоником на перший урок сходяться старшокласники, щоб випити тут по ритуальній плящині джин-тоніка, а то й чогось міцнішого. "Йдемо відриватися в яму – означає "йдемо до скверика випити по пляшечці для підзарядки!" Ось так! Монумент, логічно виходить із повідомлення, напоумить старшокласників, і вони не приходитимуть до ями, аби хильнути по ритуальній плящині". Дивна виховна мета скульптури і, зокрема, пам’ятника І.Франкові! Натомість громадськість міста постійно запевняють, що "яму" буде облагороджено, а це означає, вирубають частину дерев, викладуть декоративну плитку довкола пам’ятника. Але комісія, чи ювілейний комітет, не врахували основної важливої вимоги при встановленні пам’ятників, яку обов’язково виконують іще з античних часів, – включення до елементів монументальної пластики відповідного їй оточення, знаного в мистецтві як мистецтво ансамблю, або єдність усіх елементів ансамблю в живому, психологічно насиченому просторі, який формується в часі. Це не синтез мистецтва архітектури й скульптури, об’єднаних принципом одночасної дії в створенні образу. Це створення ансамблевого мислення як своєрідного показника культури, який не повинен бути байдужим до духовності людини. Створення такого ансамблю – не просте мистецтво, адже він спроможний через дію художнього образу активізувати почуття й думки, створити ціннісний рівень сприйняття. І це одне з основних завдань скульптора – об’єднати його твір з архітектурним середовищем. Що матимемо в разі встановлення монумента І.Франкові в "ямі"? Це буде загумінковий ансамбль, адже навколо пам’ятника не буде жодної, відповідно до його значення, архітектурної споруди, яка б створила психологічно насичений образ. За майбутньою спорудою височітиме такий архітектурний монстр, як і п’єдестал пам’ятника, – це колишня конюшня, наспіх перероблена на кінозал. Мається на увазі кінотеатр "Джерело", а з боків І.Франка будуть оточувати підсобні приміщення російської православної церкви та "Водолію", і ніхто не змінить цього простору, жодному архітектору не вдасться "затулити" його. Та основне, що затрудняє знайти відповідне місце для встановлення пам’ятника, – незграбність постаменту. Саме він ускладнює композицію твору, робить її надуманою та перевантаженою, і результатом цього є складність та роздрібненість силуету, відсутність узагальнюючої сили, ясності форми й виразності. Оті сходи, якими мав би, за задумом автора, сходити поет до людей, оці решітки, що мають символізувати перила, створюють многоплановість та літературність композиції, її перевантаженість, відсутність монолітної цілісності її частин. Зовсім іншою була б картина, коли автор забрав би ці непотрібні сходи, виніс фігуру поета на простіший п’єдестал. Тоді і місце відповідне знайшли б, і пам’ятник набув би чіткості й узагальнюючої сили, а поставлене автором завдання – утілити в образі високу духовність, моральну красу людини – відповідало б основним завданням монументальної скульптури.

Можливо, із моїми зауваженнями не всі погодяться, але я висловив власну думку, на що маю право як громадянин і давній мешканець міста.

[I]Автор: Леонід Мельник, мистецтвознавець, "Коломийський вісник"[/I] [/QUOTE]

2008 рік - не зробили нічого. Головне, що розмови ходили - мені здається - всі забули або просто забили на той памятник.

_________________

таже має хтось, покажіть тут людям... :cl:

а шо про нових почесних... бо я шось відстав від життя... :oops:

[QUOTE]Андрій ГРшЦАН - кавалер ордена "За заслуги" III ступеня
Указом Президента України № 1145/2008 від 05.12.08р. "Про відзначення державними нагородами України" за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм нагороджено орденом "За заслуги" III ступеня: ГРшЦАНА Андрія Васильовича - керуючого справами Коломийського міського виконавчого комітету, Івано-Франківської області.

Біографія: Грицан А.В. народився 02.09.1950 р. в с.Кути Косівського району Івано-Франківської області. Освіта - вища‚ Львівський державний університет ім.І.Франка‚ 1973р. В Коломийській міській раді працює з 06.08.1975 року. Стаж державної служби 30 років, з них у міській раді - 24 роки. Працював відповідальним секретарем комісії у справах неповнолітніх, інструктором, а з червня 1977 року по квітень 1990 року секретарем Коломийського міського виконавчого комітету, потім з липня 1994 року по квітень 2002 року керуючим справами виконкому. З квітня 2002 року по липень 2005 року працював керівником апарату Коломийської районної державної адміністрації. З 11.04.2006р. по даний час - керуючий справами виконавчого комітету Коломийської міської ради. [/QUOTE] :az:

rus_kolomiya написав:Підкажіть будь ласка де взяти Регламент Коломийської міської ради?

Відповідь: регламент можна здерти звідси - http://sektor-3.org/?module=articles&c=vlada&b=3&a=2

_________________
Vita sine libertate, nihil