:) Цікавий спосіб! Але їх можна зрозуміти, адже хотілося відслужити Євхаристію і максимально наблизити її до служіння в звичайних умовах.. як вміли, так і виходили.

Якщо так, то я не можу з вами не погодитися...

Стосовно якості, то не спосіб з вами не погодитися, жєль звичайно, але переважно працівники Ап Ст не знають східного богослівя навіть на початкових рівнях і тому документи котрі випускаються для цілої Церки виходять дуже-дуже латинськими...Про це, насправді шкода. З іншої сторони, в справи традиції і літургії, дисципліни помісної Церкви ніхто не пхається і ці всі питання залишаються для вирішення тільки на рівні самої Церкви.

:D такс... тут нічо не скажеш... папа і в Африці папа...
На мою думку, це все в якісь мірі мусить пройти еволюцію і помісним Церквам, треба трохи попрацювати над собою, щоб доказати своєї право на ширші права (соррі за тавтологію). Хоча у визначенні Патріарха вказується,що це намісник локальної церкви, але із застереження прав Єпископа Риму. Якщо Локальні церкви будуть розвиватися, то впевнений, що ці права (папи) можуть бути обмежені тільки до судочинства і першості... Хоча, так і не маю своєї остаточної думки на цю тему...

Помісні Церкви (в повному їх обсязі) погодяться тільки на першість честі... судочинство - то виключено...

А з патріархатом УГКЦ то взагалі... Я особисто проти:) І можу пояснити чому:)

Властиво, що першість полягала на остаточній інстанції котрою був Рим, і остаточний трибунал все одно є потрібний (він в рівній мірі може складатися з представників помісних церков).

В принципі, так, оскільки зараз за собою це право в Православому світі постулює Константинополь... але думаю Ви знаєте що не всі з цим погоджуються...
Православіє залазить в "автокефалізм" тобто повну втрату спільного центру, соборності між Помісними Церквами А посилання на авторитет Всеправославного собору просто слова... думаю розумієте... Непамятаю хто з болгарських митрополитів казав, що дуже сильно не вистачає центру зараз в Православії...
Модель в якій папа був би останньою інстанцією є не реальним. Особисто я не вважаю ні східну ні західну екклезіологічні системи досконалими, але думаю, що вирішення всеодно мало б бути в колегіальності.

щановні форумчани, не забувайте про тему!!!

Як ви вважаєте: батьки позбавляють дитину права вибору свого віросповідання? це нав'язування? чи це є християнські норми та традиції, від яких неможливо відступити?

Я гадаю, що немалу роль відіграє сугубо психологічний фактор.
В XVII-XIX в.в. Москва ще могла думати, що відіграє роль своєрідного центру ортодоксизму в християнстві. Але, після того як написала собі гасло: "Кишкой последнего попа удавим последнего царя!", - хто хоче з дурним мати бесіду?..
То й не дивно, що при першій нагоді, всі підряд, - православні, католики, ортодокси, протетстанти - "геть від задрипанки Москви"!

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!

Стамбуль ://: :k|:

Звичайно колегіальність, є ідеальним моделем, але при розмінні кожним чз членів колегії, іншої помісної Церкви не як напівворожої (спеціально вживаю напів-) а як тієї самої Церкви, але з іншою традицією і можливо, іншою релігійною ментальністю. Але, здається я забрів в утопії...

Що до цього, то памятаю фразу одного звичайного православного священика котрий сказав у відношенні до католиків наступне: "У вас, є один непомильний, а у нас кожен є непомильним...". Тільки з натхненням Духа Св., ліберального відношення до людської тілесності і потужної дисциплінарної машини воно ся якось тримає купи (не всюди тримається звичайно). Православю бракує впорядкованості та аполітичності, останню ж важко їм з себе видобути, бо візантійська ментальність завжди дається взнаки. Те ж саме прагнення влади котре унаслідували з Візантії (можна згадати хоча б судочинтво св.І.Хризостома) інколи відбивається крайньо негативно на їхніх звязках із іншими Церквами, але утверджує суспільний авторитет. Тому мені хочеться вірити, але не молжу себе заставити повірити, навіть у якесь провізоричне обєднання на основі одного центру.

Моя думка, котру написав ширше вище, що батьки, не можуть позбавити вибору віросповідання дитині, так само як не можуть позбавити вибору професії віддаючи до школи з поглибленим вивчення манглійської мови. Релігійність є таким самим елементом людського життя, як інтелектуальний, культурний, психічний чи емоціональний розвиток. Батьків, котрі не будуть розвивати свою дитину релігійно, можна сприймати так само як батьків, котрі кажуть дитині не вчися, бо і так будеш працювати на городі... :bu
Що до навязування, то це можна вжити до всього періоду розвитку дитини. Наприклад: "Дитина любить шоколад і якби їй дозволити, вона завжди б їла шоколад. Але будучи добрим батьком чи матірю, знаєте, вона не може їсти тільки шоколад і навязуєте своє світобачення, про те, що треба їсти ще й інші продукти". Чи, наприклад школа, якби не мої батьки, я б не захотів у 6-річному віці навчитися писати, бо цього мені не хотілося. Батьки заставили мене навчитися писати і чи я мав би бути злий на них, що вони заставили навчитися писати? :?:
Від хрещення дітей вважаю, що не варто відступати, тим більше, це є міцно вкорінене в християнській традиції, хоча й завжди можна знайти контраргументи на користь хрещення у доролому віці. Що до християнських норм, то якщо когось цікавить, то можу написати, але то треба книжку відкривати, тому напишіть, якщо цікавить. :P

Нє, тогди їм кєжко сі жило... Який ортодоксизм, самі розколи, Патріярха нєма, руссо ортодоксо капут... 8)

Гет від задрипанки Мааасквиии!!! Бий маскалів спасайсі хто може! :?

://: