Першими до руху «Візьми, якщо хочеш. Віддай, якщо можеш» приєдналися Харків і Ужгород. У деяких кав’ярнях Ужгорода та Харкова ось вже кілька тижнів можна не лише випити кави самому, але і поділитися напоєм з абсолютно незнайомою людиною. А 16 грудня "підвішена кава" — в Івано-Франківську.

ІТрадиція «підвішеної» кави народилася в Італії. Вперше про неї написав італійський письменник Тоніно Бенаквіста в романі «Малавіта»: «… відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще шанували деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки (гроші або трохи менше), клієнти нерідко вигрібали дріб’язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну, а бармен записував собі на дошку одну безкоштовну каву для випадково забрівшого бідняка … »

Паралельно з цим дизайнер Сергій Мішакін з власної ініціативи створив логотип, якому й судилося позначити заклади, де буде працювати ця соціальна «гра»: дві руки, що створюють в перетині долонь зелений листочок.
«Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш. Запитайте у персоналу, чи не залишав хто-небудь що-небудь для вас. Якщо вам дадуть відповідь «так» – значить, хтось поділився з вами тим, чим міг і хотів. Просто так, від чистого серця і під настрій. Це не благодійність, це подарунок. Прийміть його, якщо хочете. А якщо можете – поділіться і ви. Просто купіть, що хочете, і попросіть персонал залишити це для іншого. Будь-кого, хто забажає. Або того, хто не може купити це сам. Або того, кому це просто потрібно – трохи добра і тепла від незнайомої людини».

Ініціатори впровадження ідеї «підвішеної» кави в Україні вважають, що ідея повинна поширитися, оскільки повноцінно зможе запрацювати лише в тому випадку, коли стане масовою і звичною. Адже повинно ж статися якесь диво. Особливо напередодні Різдва.

А «підвішувати» каву можна у кафе “Мануфактура”, арт-кафе “Мармуляда” та кав’ярні «Говорить Івано-Франківськ».

Було б класно якщо в коломиї була Підвішана кава

зважаючи на наш менталітет

це рівень культури

Звичайно, рівень культури залежит від рівня добробуту, але при тому потрібна велика самодисципліна, як каже Капітан, впаяна в ментальність.

То що робити впаювати їм силоміць (наврядче вийде) чи перебиратись в теплі краї, де всьо впаяно і прошито в найкращому вигляді?

або ше по якихось прикметах визначати сплатоспроможність клієнта , бо ясно же написано , кава для випадково забредшого жебрака , у нас жебрака до бару хто пустить ..." Горлиця" на автовокзалі не у рахунок...