На сьогоднішній день єдиною дієвою (не на словах) організацією в плані захисту прав людини є Дорожній контроль. Саме з цього спонтанного руху може вирости сила, яка буде мати значний вплив (як мінімум вона буде першоджерелом). Вже сьогодні, по цьому принципу, починають об'єднуватись підприємці для контролю за правомірністю перевірок.

Далі буде...

Справді "за Україну"?..
На жаль, нині ні один, ні другий не хоче сказати за що "сорочку рвав на грудях"?!
Загалом, як виявляється, то зовсім не проблема "сорочку порвати на грудях"!..
Шкода, що відразу ніхто не здогадується спитати: "За кого ти, сарако, так тут увихаєшсі?!..".
А, навіть, як би й спитали - він знайде шо сказати!..

А, якби, раптом, (ну, чисто гіпотетично) я завтра вийшов перед Ратушем, подер на собі лахи і сказав:

"Люди, мусите робити то, шо я скажу! Бо інакше - кінець!".

Чим воно скінчиться?..

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!

Байка “Злодій і депутат”.

Заліз злодюга уночі в один шикарний дім –
Було два поверхи униз і три угору в нім:
Фонтан, басейн, альтанка, корт, колони і балкон ...
А що вже мотлоху того – не на один мільйон.
І накандючивши мішка, що ледве міг нести,
Вилазить злодій із вікна, а тут – бабах! – менти.
Сигналка в ничці там була: що значить – не везе.
(Браслети, бобік, копняки, ментовка, КПЗ).
І от за місяць і два дні — хутенько, як на те:
– У залі тиша, прошу вас. Устати! Суд іде!
Червонопикий прокурор по стійці «струнко» став
І, розчепіривши хавло, таку пургу погнав:
– Та хатка, бачте, непроста – з розряду хитрих хат.
Живе у ній обранець наш – народний депутат.
Сидить у Києві завжди, у Раді повсякчас:
Не п’є, не їсть, ночей не спить – все думає про нас.
Аж тут знаходится крадій, безсовісній вар'ят,
І цупіть все, що заробив нещасний депутат.
Я прошу максимум йому – влупити років сім,
Так щоб наукою було це злодіям усім,
І щоб надалі більш ніхто граблі не запускав
В добро, Що рідний депутат так тяжко наживав.
Підсудний криво посміхнувсь, Повільно гордо вставши
І, як належить у суді, Останнє слово взявши:
– Я визнаю свою вину, я дійсно ліз і крав,
Але спитайте ще його, де ВІН ті всі узяв.
На депутатську зарплатну отак НЕ заживеш,
Хіба що – кинеш, розведеш, поцупіш и вкрадеш.
Ну, а добро він, ****, брав і ваше і моє:
Тому у хату я прийшов до свого по своє.

прикро , бо депутати клали з прибором і на той вірш, і на того злодія, і на весь нарід... їм пофіґ...

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

мовчати???

НІ В ЯКОМУ РАЗІ !!! але є одна проблема , аби ефективно не мовчати , має бути якась обєднуюча сила , реальна організація , з реальним лідером , а на даному етапі то все у стані ембріона ... так що лишаються тільки мєлкіє пакості , типа говорити... бо як каже Яничар , дати обцасом у писок , і кулаком у мордяку , через вище написану причину , не є можно... на превеликий ,мій особистий, жаль...

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

ніхрєна

знов таки , віршик ... файний.. у тему... але далі слів ніц.. а держимордам то до паяльника...

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

Байка «Реформа»

Проголосила бум реформ «команда проффесійна»:
На першім місці в списку тім кілком стоїть пенсійна.
Не до вподоби горлаям ота реформа клята:
Гуде вже поспіль третій день верховна панська рада.
З трибуни бас гучний луна одного із обранців:
− Чи не здається вам, братва, що тих старих засранців
В князівстві нашому чомусь нахабно забагато
І надто важко для казни їх всіх прогодувати.
Ми й так обклали чернь усю оброками без ліку
Та все одно не вистача на пенсії по віку.
Волає інший:
− Це тому, що в нас дурні програми
І смерди йдуть на пенсіон практично пацанами.
У них ще вуса ледь ростуть, по шість десятків лише,
А вже від панщини біжать, щоб не робити більше.
Трясе губою третій пан:
− Я знаю, що робити:
Потрібно пенсії хлопам узяти й відмінити!
Ну звісно треба якось так обставити це хитро,
Щоб на папері все було (карлючки, коми, титри),
І кожен право мав своє на гривню і копійку,
Але реально всіх стрижем під нитку і лінійку.
Я пропоную ось таке без шуму і мороки:
Давайте стаж робочий всім продовжим до ста років.
− Але ж до пенсії тоді, – хтось ляпнув несміливо.
− Уже ніхто й не доживе. Це трішки некрасиво…
А «реформатор» за своє:
− Скажу я лаконічно:
Зате державі зиск який − і дешево й практично!
Ми залатаємо усі дірки-латки в бюджеті
І приклад наш передовий покажемо планеті.
Оре хай кожен до ста літ допоки сили має:
Захоче жити – поживе, сконає − то сконає.
Під дружний регіт, бравий свист і жартики солоні
Реформу панство прийняло й заплескало в долоні.
Могутня мудра і свята верховно-радська сила −
Суспільство хворе і старе за мить омолодила.

Сидить чотириста панів – «зелених» мільйонерів.
Їм ваші долі та життя – лиш клякса на папері.
Про власні пуза і зади натхненно тільки дбають,
А ви їх виберіть іще – то вже і закопають.