І те правда..

Ось декілька хороших речей:
- Йдеться ж навіть не про вживання чи невживання української мови, а про зживання її зі світу. Такі ситуації в постколоніальних країнах були, але щоб після здобуття Незалежності, у своїй власній державі терпіти таку дискримінацію, такий неприхований цинізм, – це безпрецедентно. © Ліна Костенко
- Будні роблять людей буденними. © Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"
- В приниженні не можна жити і перемагати. © Ліна Костенко
- Я вам цей борг ніколи не залишу
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.

Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах

Віддайте мені сад і зірку вечорову
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив

Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив.
© Ліна Костенко

Про мову мені із записок це найбільше сподобалось:

...У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови.

Але ж якщо мова — це Дім Буття, то чого ж ви мене виживаєте з мого власного дому?! Це бандитизм. Це імперський вірус. Це гарячка Ебола. У мене вже кров проступає з вух, коли я чую, як ображають мій народ. І хоч би ж російською говорили по-людськи, а то ж якийсь волапюк...

Добре, що хоч на заході не так... Київ, ще більш-менш. Схід, південь... ех... нас ділять, а ми й раді...
Найчастіше запитання, яке мені задавали: ти що із західної України?

_________________

В Києві теж немає нічого втішного. Чиї записки? Хтілось би цілий текст побачити

там найменше уваги звертали на мою українську
На попередній сторінці подавав початок тексту і посилання:
ось тут



Читати онлайн
Для власників електронних книжок:
epub, fb2

_________________

Складне життя у всій його всебічності.
А як подумать, - що таке душа?
Як той казав, це - горизонт до Вічності.

"Маруся Чурай"

Бог з вами, люди. Все до чого ми байдужі, байдуже до нас. Через те ми такі й смертельно самотні.
"Записки українського самашедшого"


Я мучуся. Я сам собі шуліка.
Є щось в мені так наче не моє.
Немов живе в мені два чоловіка,
і хтось когось в мені не впізнає.
© "Маруся Чурай". Ліна Костенко

Будні роблять людей буденними.
© Ліна Костенко

У нас і цирк національний, і футбол національний, «національні інтереси», «національний продукт», — у туманах цієї термінології губиться саме поняття національний, насправді ж все належить до тієї ж аморфної «совокупности».
© Ліна Костенко

Де є та грань – хто люди, хто юрма?
© Ліна Костенко

Радий, що ще заходиш до нас

Із записок:

Колись були хвороби, так то хвороби, зразу видно. Температура, кашель, пропасниця. Чума, холера, туберкульоз. «Бережіться, йде прокажений!» — дзвіночок дзеленчить, всі одскакують. А тепер якісь потайні, непомітні. Астенія, депресія, синдром хронічної втоми. Раптом підсікає, і все.

* * *

Не бачили вони наших «мажорів», які збивають людей безкарно і тікають з місця подій. Та й деякі їхні батьки, посадовці, відзначаються в цьому виді спорту — раллі по трупах. Збив, переїхав, нічого, знову оберуть.

* * *

Сартр колись казав: «Я те, що я роблю». Тепер критерії інші: «Я те, що я заробляю»

* * *

Краще б такої України взагалі не було. Мріяли б про неї, боролися б. Підростали б нові покоління, ладні за неї життя віддати. Література була б — хай заборонена, хай самвидавська, але ж література, а не це заслинене матюками плюгавство.
— Май витримку, — каже батько. — Становлення держави процес важкий і тривалий. В інших державах бувало й гірше.
Вій загартований на терпіння. А я втомився терпіти. Я втрачаю терпіння терпіти. Допоки ж при владі будуть вовки?!

collagen, взявся читати весь текст?

_________________

І ніколи про це не шкодую

Тобто сподобалось, може поділитесь враженнями?

_________________

Є генії у ріднім краї