Форум Коломия ВЕБ Порталу

Значно більше різного, але досить своєрідного матеріалу нам надає ПР.

Зокрема, якщо провести співставлення рекламних роликів ПР різних періодів та 2012 року, то можна зробити цілу низку висновків.

Для початку візьмемо рекламний ролик зразка 2006 року, коли, як відомо, ключовою тезою кампанії було відоме “покращення життя вже сьогодні”.

Формат відео : youtube.com

object

У ньому “прості люди” діляться своїми враженнями від дійсності.

Отже, по-перше “результати будуть”, але не “так швидко, як би нам хотілося”. По-друге, пенсіонери дуже щасливі від підвищень, оскільки рахують кожну копійку, а тепер мають зайву буханку. Варто сказати, що це не один подібний ролик. У іншому гірник розказує про те, що “здійснюються незначні підвищення зарплати”.

Таким чином, ПР пропонує підтримати їх, апелючи до того, що пенсіонери отримали можливість рахувати копійки, а робітники - "незначні" підвищення зарплати. Фактично, це своєрідний українській політичний шедевр.

Вищеназваний матеріал дозволяє зробити низку висновків.

По-перше, з кожними наступними виборами увага до попередників у рекламі ПР зростає у рази. Якщо у 2006 році про них ледь згадували, то уже у ролику 2012 року критика “помаранчевих” займає більше половини рекламного часу. При цьому, апеляція до попередників стає все більш нав’язливою по мірі віддалення від виборів 2010 року. Якщо одразу після президентської кампанії під час кампанії до місцевих виборів “регіонали” не надто акцентували увагу на “помаранчевих”, то через 2,5 роки після виборів саме “контраст” стає головним рекламним прийомом.

По-друге, самі обіцянки стали куди як більш скромними. 2006 рік – “покращення життя уже сьогодні”. 2012 рік - “результати будуть”, але не “так швидко, як би нам хотілося”. 2006 рік – підвищення пенсій. 2012 рік – “пенсіонери рахують кожну копійку, яка для них – це зайви буханець хлібу”. Таким чином, покращення відсувається на якійсь невизначений час наперед.

По-третє, сама мова та текстове супроводження стають все більш і більш абстрактними. Якщо рекламні ролики 2006 року звучать хоча й абстрактно, але хоча б називають якісь задачі та засоби їх реалізації, то 2012 рік – це лише контраст з “попередниками”, та обіцянки, що щось колись буде забезпечене.

По-четверте, ролики 2012 року не несуть у собі натяку на якійсь “оптимізм”. Характерні слова: копійки, незначне підвищення, не так швидко і т.д. Для себе я це називаю “риторикою обережного покращення”, яка поступово витісняє з промов посадовців “переможну риторику”. Зокрема, в її рамках прем’єр говорить в інтерв’ю журналістам про “кілометри відносно нормальних доріг” (адже, ясно, що якщо скажеш просто про нормальні дороги – у багатьох виникнуть питання).А так сказав, і наче нічого необ'єктивного. Але одночасно - складається враження, що хтось кудись рухається.

Нарешті, основним лейтмотивом замість негайних змін стає вимога "чекати". Причому, невідомо як довго, що одразу знімає будь-які потенційні претензії. Адже ніхтонікому нічого реального не обіцяв. Лише загальні фрази,що будуть працювати, і, можливо, колись щось напрацюють.

Але, мабуть, подібна риторика за сучасних умов для ПР виглядає досить зрозумілою, адже обіцяти зараз покращення уже сьогодні – перетворити власну рекламу на антирекламу. Тому єдина можлива стратегія – залякування електорату попередниками та обережні обіцянки певних незначних бонусів.

Жодної конкретики - лише емоції. І це зрозуміло. Як можна висувати якісь претензії на основі такого матеріалу, в якому по суті нічого несказано?

Залякування покликане викликати страх ("от прийдуть "вони" і почнуть робити щось жахливе), обережні обіцянки - туманну надію ("а раптом щось воно колись буде";).

На цьому все і тримається - на мрійливих надіях та ірраціональних страхах.