]]>
]]>
на той час я абсолютно не спав і не їв не менше 40 годин, контужений, поранений... а найбільше мене хвилює той шмат бинта з правого боку голови 
В любому випадку- це відео буде пам'ятним для мене... Також маю тепер на згадку шрам з правого боку голови (якраз посередині між скронею і вухом).Виписуюсь завтра... Що далі- не розумію, бо (першим ділом) дуже хочу додому на кілька днів (незнаю- чи пустять?) Наша 128-ма бригада сильно пошарпана, в моєму підрозділі знищена вся техніка і вцілів лиш один кацапський танк, якого наші хлопці "віджали" у противника (то відео було на ICTV). Нам ще з Нового року обіцяли ротацію- востаннє керівництво било себе "ногою в груди", що ротація почнеться на початку березня. Бригада вже 7 місяців в АТО- ми стомлені, "дах рве" по-повній!
Маю надію, що за 2-3 дні буду вдома.
Слава Україні!
Посилання на сепарське відео, де видно наш бліндаж- https://www.youtube.com /watch?feature=player_detailpage&v= PVXJld5kq_Q#t=107 (лінк з пробілами).
Назва відео- Ополченцы перемололи в хлам весь Укрепрайон ВСУ под Углегорском
]]>
Формат відео : youtube.com/на 0:47 наш шановний пан умілець/
]]>
]]>
Зараз я ще у Львівському госпіталі (тут, поруч, зайшов до Інтернет-клубу).Схоже, трохи пізніше буду знов просити грошей- не треба так багато, як в минулий раз, але трохи треба, бо все своє майно я залишив під час відступу з Вуглегірська, де 29 лютого був прорив рос-танків. Частину грошей зібрано дещо раніше- люди збирали на моє лікування- зібрано було 3000 грн (але на лікування ми потратили символічні гроші). Вони збирали мені на лікування, але, на щастя, поранення було некритичне, а зараз мене лікують від бронхіту, якого я "заробив" одночасно з пораненням.
Дякую Вам усім за підтримку- і за моральну, і за матеріальну. Куплене мною (з вашою поміччю) благополучно служило нам до четверга, 29 січня. На той час я вже тиждень як був коригувальником (корєктіровщиком) вогню на самій крайній точці у Вуглегірську. До ранку 29 числа ми досить добре відбивали атаки, за день-два до того наші підбили 2 "коробочки" (чув по рації- що то були кацапські танки). Один із тих танків горів за 300-400 метрів від нас. Перед 29 лютого у нас вже були нездорові передчуття, оскільки, приміром, для нашого гранатомета (АГС) ми мали лише три стрічки- тобто, вистрілявши їх, АГС-ники під час бою ВРУЧНУ їх заново споряджали. Наш танк ледве їздив- а 29 числа, під час раптової атаки кацапських танків у нашого танку заклинив клін-затвор, до того ж і промахнулись наші "фаготники" (2 постріли- і все мимо)... Кажуть, там загинуло близько 20 хлопців- москалі закидали їх гранатами і поранених просто добивали. На "сепарському" відео я бачив 4-ьох полонених.... Я гордий тим, що ми з напарником останні покинули нашу позицію, при чому я мав нагоду всадити кілька куль в ноги одному ворожому піхотинцю (я стріляв з відстані 100 метрів, випустив по ньому пів-тора магазини). Потім мене помітили з БМП і почали "давити" з кулемета. Нам з напарником вдалось повзком заповзти в "зеленку", знайти групу вцілілих солдат з 13-го батальону і з ними ми почали відхід до своїх. По дорозі (через необережність) попали в засаду- я був поранений в голову, а інший хлопака- в ноги (стріляли з ручного гранатомета). Далі ми зустрілись з розвідниками з 13 батальону- вони вивели нас в центр Вуглегірська, у будинок, який ще недавно займав підрозділ "Світязь". По дорозі знов попали в засаду- але нас звідти розвідники вивели дуже грамотно. При підході до "Світязя" я зробив один хороший вчинок (зробив його не із сміливості- а через розпач- бо то була чи не остання надія на спасіння)...... Багато чого писати не буду- то довга історія.... Одним словом, нас оточили у тому будинку і почали обстрілювати з танка і міномета. Командування обіцяло нам допомогу, але я в то не вірив, і тому почав кликати когось з хлопців, щоб пробирались зі мною до Дебальцево. Бажаючих не було, тому в 1.00 ночі, після чергового "Армагедону" у виконаннні танка і міномета, поранений, контужений- я виліз з того будинку і пішов по першій попавшій дорозі- як я і молив Бога, по ній я добрався до Дебальцево (пройшов пішки 12-13 км, а далі- о 5.00 ранку мене підібрали наші). Далі- я пішов "по етапу" до Львова (госпіталь). В АТО я з 3 вересня, але я горжусь саме останніми сімома днями служби- коли мене забрали у артрозвідку (звідти вигнали кількох хлопців через спиртне- і взяли туди мене і ще одного хлопця з Закарпаття). Це було 7 днів пекла, але ми досить добре робили свою роботу.
Щодо того, що мені потрібно- ЯКІСНА "розгрузка", десь 30-50 хімгрілок, наколінники, налокотники (і, можливо, вживана бензопила). УСЕ моє майно залишилось у Вуглегірську. Зараз викладу відео сепарів, яке знято на фоні нашого колишнього бліндажу.
Сьогодні я розмовляв з моїми артилеристами з Дебальцево... Дякувати Богу, вони живі, АЛЕ... техніка наша знищена майже вся- хлопці тепер стали простими піхотинцями. Коли я знов доберусь до компа, тоді і дамся знати. Я маю надію, що мене пустять додому на 2 тижні (хоча, ніхто з лікарів не може обіцяти того). Зараз спробую залити то відео з нашими втраченими позиціями- сепари там хваляться собою, але не розказують- як вони получали по шиї перед цим боєм. То, що блеють там сепари- не дуже звертайте увагу,- правда десь посередині між нашими "брехунцями" і "сепаратистськими"). І ще- більшість наших хлопців воюють "до останнього", вони- герої!!! Посилання на сепарське відео, де видно наш бліндаж- https://www.youtube.com /watch?feature=player_detailpage&v= PVXJld5kq_Q#t=107 (лінк з пробілами).
]]>
"Олег зараз в госпіталі в Харкові. Вже все дрбре"
"Сьогодні Олеже має їхати до Львова у госпіталь. Каже, що останій тиждень, а у четвер пережив дуже багато важких годин."
Господи, дай йому здоров'я.
]]>
http://forum.kolomyya.org/viewtopic.php?p=785127#p785127
]]>
]]>