]]>
]]>
]]>
]]>
Звернула увагу на вірш білоруською (в коментарях). Доказ того, що подорожі можуть впливати на життя. Хоч мені більш важливо розуміти, що саме впливає і як воно може змінити моє бачення, чим може збагатити. Наразі ще перебуваю під враженням після книги Ришарда Капусцінського "Подорожі з Геродотом". Він намагався не лише побачити світ, але й зрозуміти те, що відбувається. Ця людина не була байдужою до "чужих проблем".
]]>
Європа приймає українців краще ніж схід. В Японії дуже дорого. А Росія як кажуть, 'нєзаграница'. От і їдуть наші до Європи, щоб пересвідчитись чи насправді там так добре як їм видається.
http://www.opovidi.blogspot.com/2014/10/blog-post.html?m=1
Куди ви мрієте поїхати? Де довелось побувати? Що варто оглянути?
Який відпочинок вибираєте?
Була я в тій Європі, нічого цікавого, ну ходить громадський транспорт за розкладом))ну стоять смітники для різного виду сміття...на цьому все закінчується. Після того як побувала на Шрі Ланці, навіть в тому ж Єгипті, зрозуміла, що до Європи більше не хочу. А взагалі зрозуміла, що і в нас дуже круто і екзотично. Тому шріланкійці напевно так і люблять нашу країну (зустрічала там багато тих хто вчився у нас).
]]>
Екологія, технології, традиції та ще щось таке автентичне. Відповідальне. Так, шведи розуміють, що не можна жити лише власними інтересами, бо суспільство це єдиний організм.
Для когось ідеальним зразком суспільства слугує сучасний Сінгапур. Хоча й цьому неймовірному місту-державі важко відцуратися від іронічного прізвиська, даного британським журналістом. Чим є Сінгапур насправді: економічним дивом вартим захоплення та наслідування, чи "Діснейлендом зі смертною карою"?
Україна має певні переваги у можливостях розвитку. У багатьох сферах можна починати з чистої сторінки. Це дозволить не лише розвиватися, але й успішно втілювати в життя мрії багатьох із нас. Отож, що ми шукаємо за кордоном? Мабуть, нові враження, інші традиції інші звичаї та закони, їхні цінності. Деколи усе це допомагає краще зрозуміти себе, власні бажання чи мрії.
Є люди, які шукають кращого життя; вони їдуть туди де їм комфортно. Інші миряться зі своїми обставинами. А є й такі, котрі створюють свої Японії, Сінгапури, Ірландії чи Швеції - власні Діснейленди. Що ми ладні зробити заради власного бажання? Що ми можемо змінити? Змінити себе? Країну? Світ? Чи може змінити своє ставлення до життя?
]]>
http://bookscafe.net/book/severin_tim-puteshestvie_na_brendane-210321.html
]]>
]]>
Коли більше дізнаєшся про історію народу, то краще розумієш самих ірландців. І співчуваєш, і захоплюєшся, і починаєш розуміти, що любиш наче братів. Отак-то... малята.
]]>
Історики твердять, що кельти (предки сучасних ірландців) займали величезну територію західної частини Європи. Тому кельтське коріння та традиції можна знайти не лише у ірландців. Дехто твердить, що залишки кельтської культури можна віднайти й в Україні.
Гарячий норов і руде волосся - це найвизначніші символиі рландської нації. Що стосується духу, то мабуть, найкраще його можна побачити у самій історії країни та її мистецтві. Руїни фортець, циліндричні вежі, дух романтики та загадкового. Усе це стало досить прибутковим бізнесом.
Для мене найяскравішим з усього ірландського є література. Бо якщо чарівні краєвиди Ірландії милують око, а пиво веселить душу, - то твори мистецтва дають поживу для роздумів, а часом торкаються серця. Скажімо, п'єса Бернарда Шоу "Другий острів Джона Булля". Мало хто знає, що Шоу ірландець. Цю п'єсу він написав ще до того як Ірландія вийшла зі складу Об'єднаного Королівства. Проживши довгий час у Англії Шоу не втратив ніжних почуттів до батьківщини, але й разом з ти набув певного імперського бачення щодо стосунків між Ірландією та Великобританією. У п'єсі він прагне примирити дві полярні ідеології.
Навіщо це йому? І чи можливе примирення між тираном та гнобленим народом
]]>
Щодо національного характеру, то ірландці гостинні, люблять традиції пращурів, пишаються історичнии подвигами, майже втратили мову прабатьків, дедалі менше осіб використовують ірландську, натомість - панує англійська. При тому, що Ірландія давно здобула незалежність від "люблячого"захисту Великобританії. Хоч і тут не все так райдужно - згадаємо долю Північної Ірландії.
А тепер дивимось на себе й порівнюємо. Подібно?
]]>
]]>
Переглянувши старі та нові теми форуму зауважила, що усі ми маємо різні спонуки щоб мандрувати світами. Цікавий факт: наша подорож може розповісти про нас, наші уподобання, а навіть. характер та звички.
Тож перефразую відому приказку: "розкажи мені про свою подорож - і я скажу, хто ти".
Дарма, що назва теми "А ви куди?" Важливо, що ви ділитесь з іншими тим, що вас захоплює, або турбує. Завдяки детальним яскравим записам таких відомих мандрівників, як Марко Поло, чи письменників, які описували у художніх творах життя у різних куточках планети, відображаючи час у якому жили.
Стівенсон, Шевченко, Лондон, Кіплінг, Хемінгуей, Кларк та ін. розповідали про те, що їх зачіпало.
Напевно, вам теж колись доводилось побувати у місці про яке хочеться розповісти. І навіть, якщо ви не маєте можливості (поки що) відвідати це місце, - у всякому випадку можете про це написати.
Найближчим часом я хотіла б потрапити до Ірландії. Яким чином мені це вдасться? Чи не вдасться? Живемо - побачимо.
]]>
Экстрим туры на Донбасс
Бігме, нудно не буде!
]]>