|
  |
|
Автор |
Повідомлення |
Romcia
|
Додано: 13 грудня 2011, 21:10 |
|
З нами з: 06 листопада 2010, 18:58 Повідомлення: 323
Прізвище, Ім’я: Чарівна Фефочка
|
Капітан написав: Запитання у чоловічому журналіЦитата: Срочный вопрос. Мне нужен совет. Заранее благодарю. Некоторое время назад я начал подозревать свою жену в хождении “налево”. Все обычно. Если на телефонные звонки подхожу я – кладут трубку. Она стала часто встречаться “с подружками”, когда я спрашиваю с кем именно, она отвечает, что я их все равно не знаю. Я всегда жду такси, на котором она возвращается домой, но она выходит за углом дома, так что я не вижу, что это за машина.
Однажды я взял ее мобильник, чтобы посмотреть, сколько времени, так она так взбесилась и запретила мне к нему прикасаться. Так или иначе я никогда не заговаривал об этом с ней. Наверно, я никогда не хотел бы узнать правду, но прошлой ночью, когда она ни с того ни с сего куда-то ушла, я заинтересовался. Я решил спрятаться за своей машиной – оттуда открывается чудесный вид на всю улицу и я смогу видеть в какую машину она сядет. Я присел на корточки у своей машины и вдруг заметил, что тормозные диски на переднем колесе имеют какие-то пятна, похожие на ржавчину.
Подскажите, можно ли ездить с такими дисками или надо их проточить, а если надо менять, то можно ли ставить не оригинал или если да, то какой лучше? Или это может быть из-за колодок, у меня стоит неоригинал “Нишинбо”, покупал на рынке, есть подозрение, что это китайское палево. Может тогда просто поменять колодки? Очень надеюсь на вашу квалифицированную помощь в этом важном для меня вопросе Чисто чоловіче
_________________ Компанія Google дала мені більше, ніж школа та університет.
|
|
|
|
|
SPY
|
Додано: 13 грудня 2011, 21:18 |
|
|
Девелопер-недоучка :D |
|
|
З нами з: 08 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 4972 Звідки: Коломия
|
Romcia написав: Чисто чоловіче А що тут дивного? Чоловік турбується про свою безпеку і безпеку його оточуючих людей... Тільки ось в чому прикол, тільки я почав шукати цю тему - ти в ній вже відписала, отже ще одна історія: Цитата: Як відомо, по селах на Андрія збитки роблять. У нас в селі, правда, збитки роблять на Івана 7-го липня, але оце згадав історію і щоб не забути пишу зараз. То лише колись робили збитки лише там, де незаміжні дівки жили. А то був якийсь час коли хлопці знаючи що нічого за то не буде робили збитки всім підряд без розбору. То вночі туалети дерев'яні з половини села на роздоріжжя позносять і розставлять як багатоповерхівки в спальному районі, то лісникового воза вночі на клуб висадять (без коней, звісно). Лісник з десятком помічників його звідти ледве зняли щоб дах не завалити.
Того року я із кількома колєґами чекали біля нашої фіртки щоб народ полягав спати. Ніч була доволі темна і ми чекали, бо знали, що багато хто десь до 1-2 години ночі стереже свої фіртки щоб не поцупили. Вже північ минула, ми обдумували план дій, як раптом почули як вулицею дуже швидко біжать кілька хлопців. Один з них забіг до нас у двір відхекатись а решта побігли далі. Придивився – знайомий (з). Я (я) й питаю: (я) Що, підстеріг хтось і надавав по шиї? А він у відповідь ледве дише, так біг. За хвилю й каже: (з) Та ну нафіг, %*ать! Я ледь дуба не врізав! (я) Що таке? Розказуй! (з) Знаєш старого Івана, що через три хати живе? (я) Ну? (з) Так от. Старші хлопці задумали щось і сказали натягати їм фірток під клуб якнайбільше, інакше зловлять і надають добряче. Ми йшли попри Іванову хату і подумали, а чого б у нього не сперти фіртку? Придивились – наче ніхто не вартує. Але мене приперло до вітру і я пішов у їх сад. Прилаштувався біля найближчого дерева і починаю робити свою справу. І чую, що звідкись несе перегаром. Ну точно, думаю, старий Іван десь тут ходить і фіртку стереже, треба буде пацанам сказати, щоб не попалились. Не встиг я це подумати, як дерево, під яким я прилаштувався, хитаючись повертається і питає непевним п’яним хриплим голосом старого: „А шо ти, скурвій сину, тутка в мому саді робиш, га?” при цьому обдаючи мене вже конкретним перегаром. Я, бл*, вже думав що пі*ць, так злякався. Забув що робив, штани в руки і драла звідти. Решта просто зрозуміли що щось не так і теж побігли. Хоч би старий Йван був настільки п’яний що не впізнав мене, а то мені буде завтра...
_________________
|
|
|
|
|
Капітан
|
Додано: 13 грудня 2011, 21:24 |
|
З нами з: 18 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 12717 Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
|
Цитата: Хоч би старий Йван був настільки п’яний що не впізнав мене, а то мені буде завтра...
_________________ jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!
|
|
|
|
|
Капітан
|
Додано: 14 грудня 2011, 20:18 |
|
З нами з: 18 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 12717 Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
|
Серый металлик
1988 год, глухая карпатская деревня. Наша большая съемочная группа несколько раз чуть не села на брюхо пока с трудом сюда добралась по живописной грунтовой дороге. Но ведь и событие неординарное – первые альтернативные выборы в верховный совет СССР! Если раньше выборы были просто веселым мероприятием, на котором под патриотическую музычку, каждый совершеннолетний мог купить банку зеленого горошка без нагрузки в виде борщевой заправки, то теперь на выборах ключевым словом стало - выбор. Кандидатов в депутаты больше чем мест! Это же в голове не укладывалось. Неужели же судьба таких уважаемых товарищей должна зависеть от простого выбора каких-то гуцулов? Странно даже. Восемь наших огромных ТВ камер, оккупировавших старенький обшарпанный сельский клуб с дровяными печами, выглядели космическими пришельцами и вызывали у народа священный трепет. Более-менее их успокаивали наши до боли знакомые и очень земные слова - «Люди, не наступайте бл...дь на кабеля пожалуйста…» В зале человек сто, на сцене генеральный директор Львовского Автобусного Завода со своей братвой доверенных лиц. Встречу с избирателями посчитали открытой и попросили задавать вопросы нашему уважаемому кандидату, который нашел наконец время, чтобы отложить важные государственные дела и заглянуть в свой плотный график и т.д и т.п. С непривычки вопросов не возникло. Тогда кандидат взял инициативу в свои руки и сам обратился к залу: - Товарищи, а скажите, не стесняйтесь, какая в вашем селе средняя зарплата?
Эх, были благословенные времена для политиков, ничего не скажешь. Наш народ тогда стоял на берегу океана, с надеждой и восхищением любуясь прибытием огромных испанских каравелл и ожидая от них даже не стеклянных бус, а хотя бы обещания привезти их в следующий раз…
Народ с мест аккуратно стал выкрикивать – «Сто сорок» «Сто, а то и меньше, в колхозе больше не заработаешь…» У кандидата загорелись глаза и он выдал без паузы: - Как же Вы живете на эти деньги?! До чего людей довели… Ну ничего, если вы меня выберете и я стану вашим депутатом, то я обещаю, что вы будете получать зарплату 800 – 1000 рублей в месяц! Зал затрещал аплодисментами и стульями, потому что все подскочили и аплодировали стоя. Но когда народ потихоньку стал привыкать к своему будущему богатству и ладошки подустали, кандидат их добил: - А если так подумать, то и тысяча не особо большие деньги. Я добьюсь для вас зарплаты в полторы тысячи, а минимальную пенсию сделаем семьсот рублей. Опять хлопанье стульями и овации в которых спрятались наши жалобные крики про осторожность, ноги и кабеля… Директор ЛАЗа поймал волну, оседлал и цепко держался за ее белую пену: - Сколько у вас детских садов? Один? Позор! А я когда стану депутатом построю вам десять садиков, чтобы исчезла очередь и чтобы в каждой группе было не более пяти малышей. Ведь, как известно – дети наше будущее и они достойны хорошего ухода. «Васюкинцы» были в полном восторге. Если бы мы сегодня увидели боксера, который пытается сам себя нокаутировать, но ловко в последний момент уворачивается, то нам было бы уже не смешно, а в те далекие времена, нам было «еще» не смешно. Примерно такой бокс показал тогда кандидат в депутаты, отвечая на «каверзные» вопросы своей же команды: - А скажите, у Вас как у всякого человека есть какие-то недостатки? Разумеется, что у Вас их гораздо меньше, чем у всякого человека, но все же людям - это наверное будет интересно. Директор лукаво улыбаясь, ответил своему доверенному лицу: - Вы поставили меня в тупик этим вопросом. Ну что же, отвечу - главный мой недостаток – это то, что я очень много работаю и редко бываю дома.
Народ с пониманием и одобрением зацокал языками. Потом доверенные лица спросили про личные достижения. Директор прокашлялся и ответил в стиле ковбоя мальборо - «Не люблю хвастать, пусть за меня все скажет мой верный кольт…» Но поскольку кандидат все же был не пастухом, а гендиректором ЛАЗа, то он сказал: - Не люблю хвастать, пусть за меня все скажет мой автобус… Товарищи, вы можете выглянуть в окно и увидите нашу абсолютно новую модель, которую я сам в рекордные сроки продвигал от чертежей до постановки на конвейер. И обратите внимание, на то, что он полностью собирается из отечественных деталей. Так что я работать умею и люблю и если вы меня вы… Хорошо, что встреча с кандидатом проходила не на корабле, а то бы перевернулись нахрен. Толпа бросилась на правый борт и облепила окна. Чуть камеры не перевернули. Паника вообще жуткая вещь. За такой наглядный ответ кандидату долго аплодировали стоя, то вразнобой, а то сливаясь в едином ритме. Вид шикарного автобуса сразил всех наповал. Это был настоящий фурор. Малый театр нервно курит в туалете Большого… Дело шло к прощанию и вдруг над залом робко высунулась рука. Задать вопрос разрешили и человек спросил: - Мне просто интересно, вот Вы сказали, что автобус полностью сделан из наших деталей, но ведь краска то у него наверняка заграничная, у нас разве научились делать такой серый металик? Гендиректор снисходительно заулыбался и ответил: - С чего Вы взяли, что это серый металик? Может Вы дальтоник? Я конечно не живописец, но - это скорее светло-коричневый, и уж никак не серый. Народ почему-то шутку не оценил, отреагировав гробовым молчанием. Зато все наши операторы начали пытаться глотать давящий их смех и от этого картинка предательски задергалась. Они уже поняли что происходит… Тем временем в разных концах зала раздалось сперва робкое, а потом и посмелее - «Серый металик» «Ну серый же» «серый» Кандидат «слетел с волны» и начал терять лицо: - Или я дурак или вы тут все дальтоники! Село - вы без сельсовета! Вы шо, издеваетесь мне тут!? Коричневый от серого не отличаете?! Народ показывая пальцами на улицу кричал уже во весь голос – «Сам ты дальтоник!» «Не морочь людям головы, придурок!» «Серый!» «Серый он!» Там, за окном, во всю длину клуба, играя на солнце серым металиком, нагло, как скала нависал наш космический корабль - телевизионный автобус «Ajokki» , а позади него скромно спрятался и ждал своих важных хозяев обычный рейсовый автобус цвета кабачковой икры.
_________________ jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!
|
|
|
|
|
Старший_брат
|
Додано: 29 лютого 2012, 12:11 |
|
З нами з: 14 грудня 2008, 03:00 Повідомлення: 1556 Звідки: Коломия
|
Знайомий лікар розповів.Буремні 90-ті. Чергування. Глуха зимова ніч.. Три години після опівночі. Добре підігріті друзі привезли теплого братка прямо з вечірки. Крутий, весь в ланцюгах і наколках, браток, який звик, щоб його красиво обслуговували, скаржиться на животик. Поводиться жахливо: грубіянить, матюкається, харкає на підлогу, закидає ноги прямо на стіл. Через півгодини - медсестра на межі істерії, я на межі буйного божевілля. Дзвонимо хірургам. Чергує лікар Женя. Досьє лікаря Жені: лікар Женя, 29 років, хірург, розлучений. Зріст 180 см, вага 120 кг. Статура ДУЖЕ міцна. Стрижка під нуль. Очі блакитні, погляд важкий, але добрий. Захоплення: важка атлетика, пише вірші, пісні, грає на гітарі, голос приємний, слух абсолютний. Характер спокійний, врівноважений. Надійний товариш, добра душа. Далі зі слів лікаря Жені: "Прийшов з екстреного видалення грижі. Втомився в дошку. Добрів у аспірантську, звалився на кушетку і моментально відключився. Оглушливий рев телефону в темряві: "Хірурга - в приймальне, терміново"! Намацав у темряві тонометр, повісив його на шию і на автопілоті відправився в оглядову". Відчиняються двері, і лікар Женя влітає в приймальне. Зупиняється навпроти пацієнта і хрипким зі сну басом запитує: - Що турбує? Браток міниться в обличчі, усмішечка сповзає з його яскраво-червоної пики: - Та нічого, лікарю, вибачте, вже все пройшло. Браток набуває зовсім пристойного вигляду і бочком-бочком, попри стіну пробирається до виходу: - Вибачте, що потурбував, до побачення! Браток зникає за дверима, з вулиці доноситься рев бумера, що стартує на повний газ. Всі здивовано переглядаються, потім дивляться на лікаря Женю. Персонал хапається за животи і починає дружно реготати, показуючи пальцями на Женю, який ще не до кінця прокинувся. Женя: в заляпаному кров'ю хірургічному костюмі, з пом'ятою пикою і налитими кров'ю очима. На бичачій шиї висить, завтовшки як палець, ланцюг з образом Миколи Чудотворця і... кип'ятильник!
|
|
|
|
|
Капітан
|
Додано: 29 лютого 2012, 17:15 |
|
З нами з: 18 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 12717 Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
|
_________________ jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!
|
|
|
|
|
ygar
|
Додано: 29 лютого 2012, 17:24 |
|
З нами з: 16 січня 2012, 17:16 Повідомлення: 132
Прізвище, Ім’я: Юрій Р
|
Капітан написав: сьогодні надибав цей розділ!!! валявся під столом хвилин 15...
|
|
|
|
|
Старший_брат
|
Додано: 26 липня 2012, 11:34 |
|
З нами з: 14 грудня 2008, 03:00 Повідомлення: 1556 Звідки: Коломия
|
Якось в одному офісі розговорилися про даішників. Ну, і кожен ділиться з колегами відмазками у разі порушення. Один співробітник розповідає: "Коли мене спиняють за перевищення швидкості, я кажу щось на зразок: начальнику, пробач, сусід зателефонував, сказав, що до моєї жінки якийсь чувак заскочив. Сам розумієш, я на нервах, зірвався, природно, перевищив, приїду - вб'ю обох! Стовідсотковий варіант - завжди відпускають!" Ну, всі посміялися, похвалили його за винахідливість і забули. Десь через два тижні одна співробітниця запізнилася на роботу на дві години. Приїхала дуже зла і каже: "Прикиньте, перевищила швидкість, мене спиняє даішник, ну, я йому, мовляв: начальнику, так і так, сусідка зателефонувала, сказала, що до мого чоловіка якась кобіта додому прийшла одразу ж, як тільки я поїхала на роботу. Ну, самі розумієте, нерви, зірвалася, зараз приїду і очі їм обом видряпаю. То він, скотина, і протокол складав довго-довго, і мій домашній телефон записав, і машину оглянув, і аптечку перевірив, і капот відкривав, і в багажник заглянув..."
|
|
|
|
|
Старший_брат
|
Додано: 28 липня 2012, 08:26 |
|
З нами з: 14 грудня 2008, 03:00 Повідомлення: 1556 Звідки: Коломия
|
Знайомий розповідав: Середина 80-х. Я зустрічаюся з дівчиною, все начебто йде до весілля, з її батьками бачуся мало не щодня. Люди дуже відкриті, товариські, радо розповідають смішні сімейні історії. Одна з них сталася років за десять до цього, коли моїй обраниці було 11-12 рочків. Вона вийшла зі своєї кімнати до батьків, які мирно дивилися телевізор, і діловито запитала: "Що таке член?" Не можна сказати, що вони зовсім були не готові до такого питання. Просто їм здавалося, що два-три роки у них ще є в запасі, щоб підготуватися, підібрати відповідні статті в енциклопедіях (не забувайте, що в ті роки сексу в країні не було). Але що сталося, те сталося. Батьки обмінялися промовистими поглядами, з яких мій потенційний тесть зрозумів, що відповідати буде він, і пішов з дочкою на кухню, де за п'ятнадцять хвилин змалював анатомічні відмінності чоловіка і жінки, розказав, звідки беруться діти, який процес цьому передує і яку роль у цьому відіграє член. Після закінчення лекції вони вийшли з кухні до мами, причому татусь мав вигляд досить урочистий і важливий, вважаючи, що чудово впорався з важким завданням. Дитина, навпаки, стала ще більш замисленою, з чого можна було зробити висновок, що пояснення її чимось не влаштувало. Настав час вступати мамі. Намагаючись надати голосу максимуму дружелюбності і довіри, вона попросила дочку розповісти, чим викликаний інтерес до обговорюваної теми. Та повела їх до своєї кімнати. На учнівському столі лежав розкритий томик з повного зібрання творів Фенімора Купера в російському перекладі. Одна з фраз на сторінці звучала так: «Уставшие путники развели костер и стали отогревать у огня свои замерзшие члены». Батьки з застиглим обличчям розвернулися і, залишивши доньку в легкому шоці саму в кімнаті, на нетвердих ногах рушили на кухню. Там у них було два напади сміху. Перший істеричний - до цього зобов'язувала комічність ситуації, що склалася; другий - хвилин через п’ятнадцять, коли вони вже на нервовому ґрунті махнули спирту навпіл з журавлинним морсом і уявили, яка неймовірна картинка повинна була скластися в голові дитини про традиції та звичаї героїв пригодницького роману після батькових тлумачень незнайомого слова.
|
|
|
|
|
Капітан
|
Додано: 28 липня 2012, 09:23 |
|
З нами з: 18 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 12717 Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
|
_________________ jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!
|
|
|
|
|
|
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість |
|
|
|
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
|
|
|