Реєстрація    Вхід    Форум    Учасники   Пошук    Допомога

Коломия ВЕБ Портал

Список форумів » Теревені  » Гумор




 Сторінка 3 з 4 [ 31 повідомлень ] На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4  Далі



Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 27 липня 2010, 10:51 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 31 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 62
Якось сильно падав дощ і не було що робити, а ще було багато дурного настрою і клавіатура під руками:

Жило собі круте Небо, і не було в Неба нічого, бо воно було таке круте, що могло собі це дозволити.
Але якось воно подумало, що так довго без нічого то теж не дуже круто і трохи не здорово, а тому вирішило забадяжити собі круті хмари, такі як у Карпатах, щоб на день було по штири погоди.
Подзвонило Небо до старого мольфара вуйка Онуфрія, тай каже:
- Вуйку Онуфрію, ти такий крутий мольфар, давай забадяж мені такі круті хмари, як в Карпатах. Я за то буду тобі любу погоду під заказ малювати при перші потребі.
Вуйко Онуфрій був гуцулом, ще тим. Він австріякам тумана пускав в очі, уже в той час, як їх баби ще дівками були, а тому досвіду ведення переговорів із всякими крутими мав більше ніж треба. Пошкрібавсі він у тово, про, що у казках не прийнято писати, помружився на круте Небо і так каже:
- Я так поняв ти то саме круте Небо, на якому ніц нема, але такі круті хмари, як у Карпатах то дуже дороге удовольствіє.
- Та, вуйку Онуфрію, я вам заплачу кілько треба, в мене онде, що хочте є.
- Ну раз така справа, як треба то треба. Але, розумієш на тобі рахунок, треба піти в тридесяте царство, продйеш тороє кордонів на право і там буде ощадна каса. Оплатиш і прийдеш. Але нікому по дорозі не розказуй за чим ідеш, бо дам тобі такі хмари, що в чисті воді не вмиєшся.
Небо щось помріґало, помріґало, але перепитати старого, що він мав на увазі все ж не наважилось, взяло у старого мольфара рахунок і пішло в касу платити. Ішло воно так довго, і так не туди, що аж загубилось. Ходит воно туди сюди, кола намотує, вже й хамарів перехотілось, і взагалі щось печаль, якась почала на нього находити.
На всю цю комедію зверху повільно кліпаючи, змінюючи ніч на день дивилось Сонце. Небо знало, що по Сонцю можна зорієнтуватись, але не вірило йому до тепер, бо в нього було дивне на думку Неба, почуття гумору. Якось Сонце показало йому, що таке „Руський місяць” то потім календар пішов таким юзом, що мама нігарюй.
Довго небо думало і вирішило, все ж спитати в Сонця дорогу на Тридесяте царство, але як це зробити не знало, бо знало, що старий мольфар Онуфрій, якщо і жартував, то з його гумором тим більше зв’язуватись не варто. Але як би там не було питає:
- Е, Сонце!?
- Що, „Е”?
- Та тово... Тут така справа...
- Яка, ще в тебе справа може бути...?
- Та, а ось я шукаю Тридесяте царство. Ти не знаєш в котрий бік мені треба тимкувати?
- Я би тобі сказало куди тобі треба, але то треба говорити пусті слова, а ти таке круте Небо, що знов після не будеш зі мною ще сто років спілкуватись.
- Якийсь твій діалог, пане Сонце дуже підозріло не конструктивний, може побалакаємо по суті?
- По суті будеш собі балакати з тими до кого ти йдеш, а моя суть із твоєю суттю такі відносні, що навіть дяді Ейнштейну то не снилось.
- Ясно то ти далі рубаєш тут філіпа, може ти пошуршиш звивинами у своїй башці і підеш на якийсь компроміс, чи думаєш, що твій той „Руський місяць” тобі так обійдеться?
- Ну раз така справа то йди онтуди через городи, там перелізеш, через онтой паркан, лиш так іди обережно, аби не сталагувати буряки, і за онтов вішінков – Тридесяте царство. Будеш на місці напишеш телеграму, як добралось.
Пішло Небо тими бураками, якими його послало сонце, але йшло так круто, що не виділо, як стало на хвіт комусь дуже п’яному і ще більше не понятному. То чудо якось так напилось, що не вспіло ціле залізти на той світ звідки прийшло, і половина, де хвіст була прямо там де ішло Небо. Одним словом, нарвалось Небо на щось таке, що так сильно верещало, якби його окропом полили. Небо зібрали такі страхи, що воно забуло хто є хто, куди ішло і нащо, а коли вгамувались то та п’янь заговорила:
- Ти якої ходиш, що позакладало тобі очі, чи що?
- Та я сі тяжко вібачєю, але я тово добираюсь в тридесяте царство.
- Ого… а нащо тобі?
- Та… хай тебе то не гребе.
- Певно в касу… знаю я вас олігархів, всі ви туди ходите, як по свячену воду.
- Які олігархи, яка каса… і взагалі, що ти в біса за чудо таке хвостате?
- Та щоб ви так жили, як прибідняєтесь! Як вернешся, то скажеш вуйкови Онуфрію, що я касу завтра закриваю на ремонт, бо скоро кінець світу, а я не вспіваю… Давай рахунок.
- Я тобі ніц не дам…
- Ну як собі хочеш. Але нині в касі не прийомний день, а завтра я її закрию, так, що дивись, як тобі добре.
Перепудилось небо тай пом’якло:
- Але старий не дозволяв нікому говорити чого я йду туди, звідки ти про все знаєш?
- На тобі ксіву, як крутий касир, у нас тут філія. У мене із Онуфрієм партнерська угода, все зароблене ділимо по полам.
- А чого він із тобою ділиться?
- Бо в мене офшорна зона, тут у нас всьо схвачено і взагалі, чого ти сюди прийшло... таке круте, а задаєш такі дурні запитання!?
- Ну ладно, розведеш мене буде тобі лихо. На тобі рахунок, на тобі що там треба і давай віписуй мені квитанцію.
Взяло Небо квитанцію тай прийшло до мольфара. Подивився той у квитанцію тай каже:
- Онтам за дверми стоять трилітровий слоїк огірків бери їх собі то бонус. І ще там візьмеш собі третю з ліва на другій полиці. Будеш пити по пів кварти три рази на день, за дві години до їди і будуть тобі хмари такі, що мама нігарюй.
Напилось Небо тої гадості, яку дав Онуфрій закусило огірками і його так погребло, поплющило, що воно побачило нірвану, яку обережно поторгало, потім добряче обмацало і навіть про всяк випадок надкусило. Через три дні на небі були такі хмари, що з них на день було по штири погоди, як мінімум. І зрозуміло небо, що тепер воно не просто круте, а крутезне прикрутезне, і ще сімнадцять разів прикрутезне, що аж ого-го, яке крутезне.
А старий мольфар Онуфрій зацінив ситуацію і вирішив торгувати погодою.
Мораль цієї казки така, будьте собі які хочете круті, а погоду роблять не завжди хмари.


Догори 
 Повідомлення Додано: 06 серпня 2010, 12:56 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 31 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 62
Пригоди Квадрата Гіпотенузи, або Геометрія маразму
Жив собі Квадрат Гіпотенузи, який, доки все сходилось, завжди дорівнював сумі Квадратів Катетів. Якось Гіпотенуза вирішила скочити в гречку з Тупим Кутом. І поки вона собі насолоджувалась грішним життям, то її Квадрат оцінив ситуацію і теж почав жити по власних твердопереконаних аксіомах. Була в нього мрія потрапити до Бермудського трикутника, бо по його уявленнях то - найкрутіший трикутник із усіх існуючих.
Покинув він межі своєї прямокутно-трикуртної реальності в точці А і пішов-пошкандибав в іншу площину до точки Б. Ішов він просторами геметрії через гори Паралелепіпедів і ліси Котангенсів аж дійшов до Таблиці Піфагора. Ішов по ній так довго, що почав задумуватись над варіантами прорахунку її площі, аби щоб хоч якось оцінити своє місце розташування, але так, як в його теоремі ця формула розрахунку була недосяжною для простих смертних, як він, то доводилось іти так навпростець без компаса і підручних засобів картографії. В таких хороших умовах зайшов Квадрат Гіпотенузи в ліс Помилок і заблукав на його просторах Роздумів...
Далі тут: http://ivanochko.org.ua/sni-ryabio-kobili/19-geometriya-marazmu.html


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 19 травня 2012, 22:25 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 30 листопада 2008, 03:00
Повідомлення: 67
Звідки: Коломия
Прізвище, Ім’я: Світлана
Сиджу за компом, займаюся своїми справами, а в сусідній кімнаті телевізор мультики показує. І уява мимоволі починає вимальовувати образи.
Муха, муха-цокотуха, позолоченое брюхо.
Муха по полю пошла, муха денюшку нашла.
Ці казки в податковій вона розказувала.
Тараканы прибегали, все стаканы выпивали.
Ага, бухали на повну.
Приходили к мухе блошки, приносили ей сапожки.
А сапожки не простые, все застежки золотые.
Причуди олігархів.
Потім налетів рекет, рубанина там була як у квейку.

А теперь душа девица
На тебе хочу жениться.
Кхм, ну ви розумієте :oops:

А от в іншій казці Царевна-лягушка.
Ну не хотів Іван так скоро женитися, пустив свою стрілу в болото, приніс жабу. Все одно мусив женитися, батько в нього дуже добрий був. :punish:


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Афоризми
 Повідомлення Додано: 10 грудня 2012, 20:17 
Офлайн
Девелопер-недоучка :D
Аватар користувача

З нами з: 08 грудня 2007, 03:00
Повідомлення: 4972
Звідки: Коломия
Урок 1
Муж заходит в душ, в то время как его жена только закончила
мыться. Раздается дверной звонок. Жена наскоро заворачивается в
полотенце и бежит открывать. На пороге сосед Боб. Только увидев её, Боб
говорит: «Я дам Вам 800 долларов, если Вы снимете полотенце». Подумав
пару секунд, женщина делает это и стоит перед Бобом голая. Боб дает ей
800 долларов и уходит. Жена надевает полотенце обратно и возвращается в
ванную. «Кто это был?» - спрашивает муж. «Боб, сосед», - отвечает жена.
«Прекрасно, - говорит муж, - он ничего не говорил про 800 долларов,
которые мне должен?»

Мораль истории: делитесь с акционерами информацией о выданных кредитах, иначе Вы можете оказаться в неприятной ситуации.

Урок 2
Священник
предлагает монахине подвезти ее. Сев в машину, она закидывает ногу за
ногу, так, что бедро обнажается. Священнику с трудом удается избежать
аварии. Выровняв машину, он украдкой кладет руку ей на ногу.
Монахиня
говорит: «Отец, Вы помните Псалом 129?» Священник убирает руку. Но,
поменяв передачу, он опять кладет руку ей на ногу. Монахиня повторяет:
«Отец, Вы помните Псалом 129?». Священник извиняется: «Простите, сестра,
но плоть слаба». Добравшись до монастыря, монахиня тяжело вздыхает и
выходит.
Приехав в церковь, священник находит Псалом 129. В нем говорится: «Иди дальше и ищи, выше ты найдешь счастье».

Мораль истории: если Вы плохо знаете свою работу, многие возможности для развития пройдут прямо у Вас перед носом.

Урок 3
Торговый
представитель, секретарша и менеджер идут обедать и находят античную
лампу. Они потирают ее, и из нее появляется Джин. Он говорит: «Я исполню
по одному желанию каждого из вас».
«Я первая, я первая!», - говорит
секретарша. «Я хочу сейчас быть на Багамах, на катере, и не думать ни о
чем». Пшш! Она исчезает.
«Теперь я, теперь я», - говорит торговый
представитель. «Я хочу быть на Гавайях, отдыхать на пляже, с массажем,
бесконечным запасом пина колады и любовью всей моей жизни». Пшш! Он
исчезает.
«Теперь твоя очередь», - говорит Джин менеджеру.
«Я хочу, чтобы те двое вернулись в офис после обеда».

Мораль истории: всегда давайте Вашему боссу высказаться первым.

Урок 4
Орел
сидел на дереве, отдыхал и ничего не делал. Маленький кролик увидел
орла и спросил: «А можно мне тоже сидеть, как Вы, и ничего не делать?»
«Конечно, почему нет», - ответил тот.
Кролик сел под деревом и стал отдыхать. Вдруг появилась лиса, схватила кролика и съела его.

Мораль истории: чтобы сидеть и ничего не делать, Вы должны сидеть очень, очень высоко.

Урок 5
Индейка говорила с быком. «Я мечтаю забраться на вершину дерева, - вздыхала она, - но у меня так мало сил».
«Почему бы тебе не поклевать мой помет? отвечал бык, - в нем много питательных веществ».
Индейка
склевала кучку помета, и это действительно дало ей достаточно сил,
чтобы забраться на нижнюю ветку дерева. На следующий день, съев еще, она
достигла второй ветки. Наконец, на четвертый день, индейка гордо сидела
на вершине дерева. Там ее заметил фермер и сбил выстрелом из ружья.

Мораль истории: манипуляции с дерьмом могут помочь вам забраться на вершину, но не удержат вас там.

Урок 6
Маленькая
птичка летела на юг, чтобы перезимовать. Было так холодно, что она
замерзла и упала на землю в большом поле. Пока она там лежала, корова
прошла мимо и покакала на нее.
Лежа в коровьей лепешке, птичка вдруг
поняла, как ей тепло. Коровье дерьмо вернуло ее к жизни! Птичке вдруг
стало так хорошо, что она запела, чтобы выразить свою радость.
Пробегавшая
мимо кошка услышала пение и решила разобраться, в чем тут дело. Следуя к
источнику звука, кошка нашла птичку, раскопала ее и съела.

Мораль истории:
1). не каждый, кто нагадил на Вас, Ваш враг.
2). не каждый, кто достает Вас из дерьма, Ваш друг.
3). когда Вы глубоко в дерьме, лучше держать рот закрытым.

_________________
Зображення :D


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 25 березня 2013, 12:01 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 10 квітня 2008, 03:00
Повідомлення: 4424
Звідки: Мішкольц, Угорщина
Якщо iPhone набагато розумніший ніж його ґаздиня, він поступово заволодіває свідомістю власниці і заставляє до кінця своїх днів фотографувати її відображення в зеркалі туалету...

Зображення


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 27 серпня 2013, 12:22 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 14 грудня 2008, 03:00
Повідомлення: 1556
Звідки: Коломия
Як вам таке?


Столітня любов або Чупакабра Олекси Довбуша

Бабця Олена поралася на городі, як краєм ока помітила дивне моторошне створіння. "Лис? Коза? Вовк?" – промайнуло в голові у старої. Створіння й справді одночасно було схоже на всіх: ростом з молоду козу, із рудою шерстю, розумними очима пса. Тварина впивалася величезними кігтями в посаджений Оленою барвінок, а з вовчої пащі капала слина.

Коли їхні погляди зустрілися, бабця Олена міцно вхопила держак сапки, а Чупакабра (це був він), ледь помітно напружившись, стрибнув на жінку. Зуби ввійшли старенькій у таз, а створіння, перестрибнувши огорожу, зникло в карпатській зелені. Олена впала на коліна, ноги не слухалися, серце калатало, рятівна сапка абсурдно стирчала з землі. Старенька потягнулася за рятівним держаком і впала без свідомості. Такою її через годину знайшла Дзвінка, вісімнадцятирічна дівчина, яка цього року приїхала зі столичного інституту, де вивчала український фольклор, до бабусі на Гуцульщину.

Дзвінка занесла стареньку до хати, викликала лікаря і лише тоді, коли той поставив діагноз – перелом шийки стегна, тривожно заснула в ліжку.

Чупакабра в цей час чатував на дорозі між сільським клубом і церквою, вистежуючи нові жертви.

… Ця історія розпочалася два століття тому, коли молодий гуцул Олекса випадково зустрівся із графом Дракулою, який горами добирався з Лондону в свою Трансильванію. Був пізній осінній вечір. Одне ягня з панської отари втекло в ліс, де його загризли вовки. Олекса порвав сорочку, шукаючи в хащах вівцю, але врятувати її від вовчих зубів так і не зміг. І тепер його пороли батогами, прив'язавши до смерекової лавки.

Граф Дракула з'явився зненацька. Впився в шию панського небожа, а коли тіло впало без жодної краплини крові, присів над наляканим Олексою і запитав:

– Смерть чи вічне життя?

Олексі було що втрачати, тому він обрав останнє. Пізніше, звільнившись від пут, Олекса Довбуш вирішив помститися за власне приниження. Майже п'ятдесят років у Карпатах опришок наводив страх на поляків. Подейкують, що в результаті систематичних набігів, Олекса зібрав цілу печеру скарбів, яку потім назвали печерою Довбуша, а під Яремче скинув на своїх переслідувачів півскелі, яку в наш час показують туристам.

Зрештою, Олексу загубила пристрасть – чоловік його коханки підстеріг опришка в себе вдома і застерлив срібними кулями. Та душа Олекси Довбуша прагнула кохання і не спочила в мирі. Через двісті років, коли Україна пережила лягрів, німців та совітів і поринула в бентежну незалежність, дух Олекси Довбуша прикликав Чупакабру для того, щоб відродитися і знайти свою кохану.

Чупакабра збирав Олексу частинами: в того ногу забрав, і тоді людина ступала з паличкою; в тої – розум, і жінка виганяла з хати своїх дітей, а потім її здавали в божевільню; у бабці Олени – шийку стегна. Кількість нещасних випадків множилася. Тій дурній, у якої Чупакабра забрав розум, ніхто не вірив, але потім, коли розповіді почали сходитися, гуцули вирішили піти до мольфара. Він за десять срібних хрестиків та три чорні курки підтвердив їхні здогадки, що в селі розпочав своє полювання Чупакабра – далекий родич Цербера, пса Харона. Чупакабра, існуючи між світом живих і мертвих, харчувався незавершеними людськими емоціями: любов'ю, ненавистю, злістю. І якщо такі емоції мертвих були дуже сильними, він допомагав відродитися цим людям для того, щоб вони змогли втілити своє бажання. Так Чупакабра повернув до життя Елвіса Преслі, Гітлера і космонавта Гагаріна. На черзі був Довбуш.

Дзвінка з цікавістю слухала розповідь однокласниці про Довбуша і Чупакабру. Вона не вірила в мольфара, потойбічні сили і діда Мороза, але якась її частина ніжно реагувала на ці нісенітниці. Дзвінка балансувала на цьому відчутті – тонка межа між соромом і непристойністю. Сором був агресивним, злим, хотілося зірватися і вбити Чупакабру, а непристойність ... від неї шалено билося серце і ставало мокро між ногами.

– Дзвінко, – тихо покликала бабця з іншої кімнати.

Баланс було втрачено, терези опустилися в бік сорому, дівчина підскочила і забігла в кімнату. Бабця лежала бліда на ліжку, Дзвінка присіла біля неї, стиснула суху руку і розридалася. "Я вб'ю його", – схлипуючи, промовила вона крізь сльози.

Село готувалося впіймати Чупакабру. Діти гострили дерев'яні палички, і дорослі закрили їх у пивниці. Жінки причитали, а чоловіки, зібравшись як на Коляду, пили горілку і сперечалися про ідеальний план захоплення диявольського створіння.

Було літо. Сіно, зважаючи на нестандартну ситуацію, ніхто не косив. Трава, висушуючись сонцем, поступово ставала жовтою, а коси перетворювались на довго гострі леза.

Раптом розмова обірвалася. В шатер з розставленими буквою "П" столами, за яким сиділи гуцули, зайшла Дзвінка. В руках у дівчини була перероблена коса діда, а біля поясу – припнутий серп.

Дзвінка була красивою. Чорні очі, карі брови, столичні шорти і бабусині постоли робили її жаданим сексуальним об'єктом всього намету.

– Що ви розсілися? Щойно Чупакабра відібрав легені в дитини Бойчуків!

Лава гуцулів піднялася, хтось ще допивав горілку, інший хрестився, та всі пішли за Дзвінкою. До оселі Бойчуків було двісті метрів.

Чупакабра майже закінчив свою справу. Бездихане тіло малої Уляни лежало на подвір'ї, а саме створіння засіло між грядкою і стайнею. Чупакабра чекав на свою останню жертву.

На подвір'я забіг натовп на чолі з Дзвінкою. Хтось кинувся до Уляни, почулося "Шлях би трафив" і крики "Ось він!".

Дзвінка зупинилася, і все завмерло.

"Дзвінко, кохана, я так давно на тебе чекав", - промовив людським голосом Чупакабра, і в Дзвінці все перевернулося, жагуча пристрасть затопила тіло дівчини, вона випустила з рук косу. Голос Чупакабри був таким знайомим і рідним... Він зривав усі кордони і межі особистості. В мить вона перетворилася на безмежний океан буття, в якому немає нічого, крім неї, і вона є усім.

– Поцілуй мене, – сказав Чупакабра.

– Так, Олексо, – промовила Дзвінка і ступила в бік створіння, що було схоже одночасно на козу, вовка і лисицю.

Ніхто з гуцулів не зупинив дівчину, вони, мовби зачаровані, оглядали струнку постать молодого Олекси Довбуша, яка матеріалізувалася на місці Чупакабри. Олекса Довбуш з ніжністю дивився на Дзвінку. В його грудях була порожнеча, яка чекала на серце Дзвінки. Дівчина йшла до нього, на ходу розпускаючи волосся та знімаючи вишиванку. За три кроки, коли вона залишилася тільки в столичних шортах та постолах, пролунав постріл. Куля вибила Олексі Довбушу ліве око і знесла півчерепа. Він почав падати на спину, але в повітрі перевернувся і приземлився на чотири лапи, а через секунду зник у карпатській зелені. Дзвінка отямилася першою. Різко повернувшись, вона побачила старого мольфара.

– Сучий послід, – сказав мольфар, зустрівшись поглядом з Дзвінкою. – Ти курва, твоя мама курва, твоя бабця, дай їй Боже здоров'я, курва, і весь ваш рід сучий. Одягнися.

Мольфар кинув Дзвінці сорочку і зник у вечорі. Гуцули потрохи почали приходити до тями. Буяло карпатське різнотрав'я.

Артем ЗЕЛЕНИЙ
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/culture/_chupakabra-povernuv-do-zhittya-elvisa-presli-gitlera-i-gagarina-finalisti-noveli/510483">Gazeta.ua</a>


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 27 серпня 2013, 14:06 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 10 квітня 2008, 03:00
Повідомлення: 4424
Звідки: Мішкольц, Угорщина
Старший_брат написав:
Як вам таке?

Так нічо собі, напрягає лиш, шо з Льондону в Трансільванію добиратися через Українські карпати, то якось той-во, дуже манівцями... Зрештою, Брем Стоукер не знав географії, але той, Зелений мав би знати... :D


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 27 серпня 2013, 21:43 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 18 грудня 2007, 03:00
Повідомлення: 12717
Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
аж тверезіти почав .. поки читав.... потім , знов наллєв... ітак ніц не похопив.... крім того , що стало жєль тої капа... тьху... чупакабри.... :roll:

_________________
Зображення


jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 17 вересня 2013, 19:52 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 18 грудня 2007, 03:00
Повідомлення: 12717
Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
Зображення

_________________
Зображення


jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!


Догори 
 Тема повідомлення: Re: Казкоглюк :-)
 Повідомлення Додано: 21 квітня 2017, 00:22 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
повний піпєц...


Зображення

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
 
 Сторінка 3 з 4 [ 31 повідомлень ] На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4  Далі




Коломия ВЕБ Портал

Список форумів » Теревені  » Гумор


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: google [bot] і 1 гість

 
 

 
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  

Дошка безкоштовних оголошень

додати оголошення

Новини

Публікації


дитячий магазин

cron
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB