Не можна врятувати всіх. (Сучасна притча)

Якось під час припливу принесло дуже багато морських зірок. Настав відплив і велика кількість їх стало висихати під сонцем. Хлопчик, гулявший берегом, став кидати зірки у море, щоб вони змогли продовжити свій життєвий шлях. До нього підійшов чоловік і сказав: — Але це нерозумно! Озирнися! Тут мільйони морських зірок, берег просто всіяний ними. Твої спроби щось змінять! Хлопчик підняв таку морську зірку, якусь мить замислився, кинув їх у море та сказав: — Ні, мої спроби змінять дуже багато... для цією зірки.

все залежить як сама людина до цього відноситься... але робити добрі справи просто обов'язково... :bc:

" Павук в замковому отворі "

<< Притча від Леонардо так Вінчі >>

Обстеживши увесь дім усередині як і зовні, павук облюбував собі місце у замковій свердловині.

Яке зручне і Надійне притулок! Ніхто зможе знайти тут павука. Його, висунувши з укриття, буде спокійнісінько стежити всіма подіями, не піддаючи себе ніякому ризику.

— У кам'яного порога натягну павутиння для мух, — взявся розмірковувати задоволений павук. — На сходинках драбини буде інша, міцнішим почастує, — для жирних гусениць, а між дверними стулками улаштую хитру пастку для комарів…

Павук був просто у нестямі від щастя райдужних надій. Замкова свердловина, вся проживаючи залізом, здавалася йому неприступною фортецею, і більше безпечного пристановища він тоді ще у житті не бачив.

Поки павук віддавався мріям і будував привабливі плани майбутнє, його тонкий слух вловив шум майбутніх кроків. Оскільки за натурі обережним, відразу уповз вглиб свого захисту. Повернувшись додому господар зателефонував зв'язкою ключів, вставив них в замкову шпаринку і… розчавив мрійника.

Корейська народна казка.

ХТО СВшНЯ?

Був у Тхэчжо, першого короля династії Лі, мудрий радник Мун Хак Тэса,і вирішив якось король з особливого щодо нього поваги бенкет у його честь влаштувати. Зібралися на бенкет придворні вельможі, імениті янбаны, і навіть чиновники. П'ють, їдять, веселяться. Вино рікою ллється. Захмеліли гості. І король теж. І звернувся король до Мун Хаку з цими словами: - Послухайте, вчитель, чому не звертаєтеся до мене як до рівного? Ви ж мій і найкращим другом. Давайте жартувати... - Жарти з королями погано закінчуються, а мені голова моя дорога, - з ледве відчутним поклоном відповів Мун Хак. - Ви, вчитель, свиня, - відповідав з посмішкою король. - Придумайте ж розумну жарт! - А ви, ваша величносте, нагадують буль[*]. [* Буль - перша ступінь буддійського божества, чернець, досконало пізнав вчення Будди.] - Що ви кажете, вчитель! Я простий смертний, як і це. Не ніяковійте, пожартуєте над своїм королем! І сказав тоді Мун Хак: - Свиня, ваша величносте, бачить собі лише свиню, а погляду буля доступний навіть Всевишній.

<< Суфійская притча >>

За часів султана Махмуда жив старший чоловік, яка мав сад,де зростало сливове дерево. Він їсти плодів з нього не дозволяв своїм домашнім до них доторкатися. Коли плоди дозріли, він наповнив ними кошик і поніс її султанові з думкою на хороше винагороду.

Випадково він побачив султана посеред шляхи і вручила йому кошик. Султан велів одного з дворецьких взяти кошик, а старого затримати. Дворецький подумав, що йому велено заарештувати старого і кинув його у в'язницю, де той цілий рік мучився, оскільки султан забув про нього.

Раптом Махмуд захворів, і ні ліки було неможливо полегшити його страждання. Подумали, причиною хвороби був несправедливий арешт когось, і дворецький згадав тут про старого. Махмуд був у вищого рівня бідкається, почувши цю звістку, і надіслав старигана, у свою скарбницю, надавши вибрати будь-яку коштовність. Старий вибрав блискучий сокиру, щоб зрубати принесене нещастя сливове дерево. - Свиня, ваша величність, бачить собі лише свиню, а погляду буля доступний навіть Всевишній.

Довбуш - :arrow:

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

Нічого такого,що було б неправдою.(Сучасна притча)

Якось сліпа людина сидів на сходинках одного будинку зі капелюхом біля його ніг і табличкою з написом: «Я сліпий, будь ласка, допоможіть».

Один чоловік проходив повз неї й зупинився. Він побачив інваліда, яка має було лише кілька монет у його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її сліпій людини й пішов.

Наприкінці дня повернувся і... побачив, що капелюх повний монет. Сліпий впізнав його по крокам і спитав, не він чи то була така людина, що переписав табличку. Сліпий хотів знати, що він написав. Той відповів:

— Нічого такого,щоб було неправдою. Просто написав її трохи інакше.

Він посміхнувся й пішов.

Нова напис на табличці була така: «Зараз весна, але я не можу її побачити».

1. Однажды некий мудрец, не просветлённый Дао и не пофигист по натуре, шёл по лесу, размышляя о Смысле Жизни. Внезапно на тропинке показалось Страшное Чёрное Лесное Говно.
- Мудрец, я тебя сейчас съем!
ш мудрец, не просветлённый Дао и не пофигист по натуре, заплакал и убежал.
Мораль: говна бояться - в лес не ходить.

2. Однажды некий мудрец, просветлённый Дао и не пофигист по натуре, шёл по лесу, размышляя о Смысле Жизни. Внезапно на тропинке показалось Страшное Чёрное Лесное Говно.
- Мудрец, я тебя сейчас съем!
Мудрец, просветлённый Дао и не пофигист по натуре, ответил:
- Нет, Страшное Чёрное Лесное Говно, это я тебя съем! Долго они препирались, но Мудрец, просветлённый Дао и не пофигист по натуре, оказался сильнее, чем Страшное Чёрное Лесное Говно. ш съел его.
Мораль: Добро опять победило зло, но у победы какой-то странный вкус.

3. Однажды некий мудрец, не просветлённый Дао и пофигист по натуре, шёл по лесу, размышляя о Смысле Жизни. Внезапно на тропинке показалось Страшное Чёрное Лесное Говно.
- Мудрец, я тебя сейчас съем! Мудрец, не просветлённый Дао и пофигист по натуре, ответил:
- Да чихал я на тебя и на твоих родителей! ш пинком ботинка отшвырнул Страшное Чёрное Лесное Говно. Тропинка освободилась, но сильно запахло говном.
Мораль: Не тронь говно, а то завоняет.

4. Однажды некий мудрец, просветлённый Дао и пофигист по натуре, шёл по лесу, размышляя о Смысле Жизни. Внезапно на тропинке показалось Страшное Чёрное Лесное Говно.
- Мудрец, я тебя сейчас съем! Мудрец, просветлённый Дао и пофигист по натуре, не опускаясь до разговоров со всяким говном, продолжил свой путь. ш Страшное Чёрное Лесное Говно заплакало и навсегда-навсегда убежало из Леса, ибо обожало беседы с мудрецами.
Мораль: размышляешь о Смысле Жизни - не снисходи до разговоров со всяким говном.

Да-а , Довбуш :arrow: , я читаю , і прямо таки відчуваю як мудрію. :bu :D Хороші оповідки , я би сказав жізнєнні.

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

Посадил Ной первую виноградную лозу. А Сатана пришёл и спрашивает:

— Что будет из этой посадки?

— Виноградник, — ответил Ной.

— Не желаешь ли взять меня в компаньоны?

Ной согласился. Что же сделал Сатана? Привёл к винограднику овцу, льва, обезьяну и свинью и, заколов их, поочерёдно полил виноградник их кровью.

Человек, пьющий вино, обнаруживает поочерёдно же природные свойства всех названных тварей: вначале он кроток как овечка, потом становится отважным как лев, по мере опьянения начинает кривляться как обезьяна, и, наконец, валяется в грязи подобно свинье. Всё это произошло и с праведным Ноем.