Привіт усім! :)
Здається мені, що наш форум є дещо формалізованим, вибачте "сухуватим"... Як на мене, не вистачає якось живого обговорення, виру життя....
Можливо, варто висвітлити ті питання, які хвилюють, цікавлять нас як особистостей..
Пропоную відкрити нову вітку і тему для обговорення "Чи принижує людину жалість?"

Чому ж так сухо, так формально? Візьміть тай відкрийте! :)
Виберіть розділ, в якому ваша тема буде доречною і починайте!

Ось і пішло обговорення :D

Отже, дана тема - це "Людина звучить гордо" чи "Чи принижує людину жалість?", я шось не розумію... :)

"Людина звучить гордо" - це краща - бо звучить гордо (щоб не починати жалітися :D ).

Питання в тому, чи варто жаліти людей.
Поняття: жалість, співчуття, моральная підтримка тотожні?

Думаю, що ні...

Ні, не тотожні.
Жалість - гріх (я гіперболізую трохи),
співчуття - обов'язок,
моральна підтримка - ноша, яку не кожен зможе взяти на себе.

pent@gon, я дещо про інше..
Наприклад, жалість до себе. Принижує адже самого себе, вірно? У своїх же власних очах просто падаєш. От таке ж приниження ми проектуємо й на інші, коли починаємо жаліти.
У чому я бачу відмінність між жалістю /співчуттям/ підтримкою.. Саме у тім, що не принижуючи людини якось допомогти йому.. розібратися в собі/ситуації, поговорити з ним, дати йому виговоритися, загалом, допомогти йому морально або матеріально, не випробовуючи жалості до нього.
Адже одна справа сказати йому: так, бідний ти бідний, так за що ж тебе доля те так б'є... і давааай сльози лити за компанію. Або вислухати людину, відчути ситуацію, спробувати розібратися в ній і допомогти людині встати з колін, підняти свій дух, вселити оптимізм і віру у світле майбутнє.
Я бачу в цьому різницю.

Десь так. Чим ж це не узгоджується з написаним мною? :)