Тут я б сказав, що кохання підтверджують у такий спосіб...

Шановна Angi, ви начитались романів і надивились фільмів.
Життя інакше ніж кіно. Любов це не є якась невідома стихія, яка паде невідомо звідки, а потім коли хоче собі зникає. Ви путаєте любов з симпатією. А ще якраз егоїзм заставляє людину керуватись лише своїми бажаннями... "Мені з тим надоїло, я іншого знайду..."

Шановний Pashtet, якщо для вас любов "відома стихія", тоді поясніть мені і всім форумчанам причини виникнення любові, впевнена, усім буде цікаво послухати вашу теорію.

. З усією відповідальністю хочу вам сказати, що ніколи не плутала симпатію та любов.


Наче вірне твердження, але поглянемо з іншої сторони. Коли чоловік після суперечки з дружиною відчуває, що вона йому "надоїла", що буде правильно зробити - жити з цією дружиною чи знайти іншу? Звичайно, кожен зробить свій вибір у відповідності з своїми намірами. Коли ви кажете мені набридла моя дружина - слід читати: моя дружина не відповідає моїм очікуванням, моїм потребам. Вона не хоче працювати, вона перестала слідкувати за своєю зовнішністю, вона голосно розмовляє у компанії, а мені це так не подобається, вона любить свою маму більше за мене. Підставте сюди будь-що, що не відповідає вашим потребам, щодо вашої коханої. Коли ми усвідомлюємо, що нас щось не влаштовує в наших дружинах чи чоловіках, саме в ту мить ми підсвідомо вирішуємо чи будемо з ними. І якщо ми вирішуємо залишитися з ними, то як бути з їхніми недоліками, які так нас дратують? Саме тут потрібно зупинитися, тому, що тут, кожен з нас вирішує чи боротися за свою любов. Коли ми пробуємо змінити наших коханих, кажемо: "Не роби цього, бо мені це не подобається, бо я тебе більше не зможу любити", ми ніколи не зможемо пізнати, що таке любити ( бо будуть неодмінно виникати нові потреби, а відповідно нові суперечки).
Але коли ми спробуємо змінити себе, своє ставлення до того, що нас дратує спробуємо сприйняти це і зрозуміти, що моя дружина чи чоловік не "супер-людина", а така ж як і я, з своїми недоліками, саме тоді відбувається трансформація, ми стаємо більш люблюячими, більш уважними, більш свідомими.
На жаль більшість людей обирають перший варіант, який ніколи не приводить до любові.
З вишесказаного, зробіть висновки пане Pashtet, щодо "егоїзму в стосунках".

Я, слава Богу , одружений 15 років , і з власного досвіду скажу , що кохання воно або є , або ж його немає, і шлюб тут ні до чого.
А сварки і не порозуміння , це так би мовити нормальне явище , просто треба вміти , як казав Горбачов, знаходити консенсус. :cl:

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

[QUOTE]Angi пише:
Але коли ми спробуємо змінити себе, своє ставлення до того, що нас дратує спробуємо [color=red]сприйняти це і зрозуміти, ... саме тоді відбувається трансформація, ми стаємо більш люблюячими, більш уважними, більш свідомими.[/color][/QUOTE] - золоті слова!
Це ж і є шлюб.
Шлюб - коли двоє - одна плоть. Значить і думати, і піклуватись, і жити окремими інтересами неможливо.
З ваших же слів виходить, що при правильному "підході" шлюб вчить любити.

Після таких слів, як ви написали, вираз про те, що Шлюб укладається на Небесах, звучить більш чітко.

брак - это когда разойтись дороже, чем остаться вместе. :D

Я повністю згоден з цією цитатою.... і не бачу тут проблем... ви сказали те саме що і я, лише іншими словами )) Проблеми треба вирішувати , а не тікати від них... от і все. Нема що додати. Респект Анджі .

Ох, не люблю я любити тих, які люблять нелюбити мене.

Ми в шлюбі 8 років. За ці роки наші почуття стали ще сильнішими.

Шановна молодь, звертаюся до вас із проханням, не одружуйтеся без кохання!!! :bt: