|
Мирослава ГОРДшНСЬКА
postПОСТУП
ПІТЬ ПА РУСКІ
ПЕДЕР ФОН ХАВЕН
Данський пастор, який подорожував по Росії в 1736 —1739 рр. і залишив записки "Подорож до Росії”
РОСІЯНш МЛЯВІ й ЛЕДАЧІ
Усі росіяни звикли спати вдень, а проте вранці все ж таки не встають раніше. Головна особливість російських жінок — не перепрацьовувати. На селі всюди є печі, і на печі завжди хтось лежить і спить день і ніч.
Причина лінощів цього народу криється, мабуть, частково в холодному кліматі; адже вважають, що в Україні і в інших південних частинах державш люди старанніші. Частково у стилі життя росіян винні їжа і питво, які обтячжують тіло, а частково і тяжкий гніт, який зроджує у народу апатію.
ПшЯЦТВО У ПІСТ
Пристрасть, якою відзначається російський простолюд до горілки, особливо сильно виявляється впродовж посту. Добре відомо, що вони можуть пити навіть азотну кислоту, спирт з оленячого рогу й інші міцні речі.
Є така приказка: російському мужикові швидше можна довірити на тиждень тисячу талерів, ніж пляшку горілки. І сам я часто переконувався в тому, що коли вгостити мужика шклянкою горілки, то він ляже перед тобою ниць, щиро запевняючи, що із вдячності гоовий віддати за тебе життя. Через те чужинець, який хоче без клопоту подорожувати в цій країні, повинен возити з собою добрий запас горілки, щоб пошанувати нею господарів на заїжджих дворах.
Якось у селі між Москвою і Петербургом я подарував одному селянинові за його послужливість пляшку горілки. І він тут-таки, не сходячи з місця, спустошив з дружиною і дітьми всю пляшку, і всі вони геть сп'яніли і втратили розум. Одного разу вночі я забув у санях кілька закоркованих пляшок горілки, а вранці виявив, що, оскільки корків добути не вдалося, то, недовго думаючи, мужики відбили шийки і висмоктали горілку. Ось яка жахлива пристрасть російського простолюддя до міцних напоїв.
Але це видно головно у піст, коли всі шинки переповнені людьми обох статей, що не тільки весело п'ють, але й відразливими криками і жахливо неприємною музикою діймають перехожих. Такої пори я у білий день зустрічав довгий ряд жінок і дівчат, які, узявшись під руки, на все горло виспівували на вулицях, зовсім перекриваючи дорогу, і п'яні щокрок спотикалися і валилися на землю.
ПРшЧшНш ПшЯЦТВА
Напевно, це можна було б визнати пороком російського народу. Але сказане стосується лише до черні, причому не до всієї без розбору. У росіян є сприятливі причини для їхньої пристрасті до міцних напоїв, яких в інших краях немає. Одна з таких причин — це рабство, при якому простолюд такий пригноблений суворим царем, що позбавлений всіх інших розваг і, мабуть, права бути і називатися людиною. Інша причина в тому, що поліція дивиться крізь пальці на публічні прояви цього пороку. Бо що більше міцного напою буде спожито, то більше вигоди для уряду, який володіє монополією на всі шинки у державі. А оскільки шинки приносять в імператорську скарбницю великі гроші, то росіяни частенько кажуть: платня солдата — це шинкові гроші. Тим більше що в Росії ніхто, не маючи дворянського звання, не може варити пиво і мед або гнати горілку, а все зобов'язаний купувати в шинках. І ця заборона теж неминуче повинна збільшувати їхній апетит.
Головна ж причина, мабуть, полягає у харчуванні та способі життя; весь рік безперервно, особливо в піст, простолюд не їсть майже нічого, крім буряків, капусти, цибулі, огірків, неапетитної риби і олії. Ось медики і вважають, що якби росіяни час від часу не пили міцну горілку, то при такій дієті не вижили б. Бо якщо є серед росіян нечисленні непитущі, то вони не живуть довго і виглядають як напівмерці. Через те в армії завжди піклуються про те, щоб горілки ніколи не забракло, інакше може спалахнути епідемія. І якби ворогові вдалося перекрити постачання горілки в російську армію, то він би, без сумніву, тим самим виграв стільки ж, як би позбавив росіян всього обмундирування і військових запасів. Бо горілка і лазня
— ось два засоби, завдяки яким росіяни живуть і підтримують своє здоров'я.
ЗАСОБш ВІД ПЕРЕПшТТЯ
Цей народ п'є понад усяку міру. Деякі впиваються так непомірно, що неможливо повірити, що виживуть. Я бачив, як взимку п'яні люди лягали у сніг виспатися, а інші роздягалися наголо, щоб остудитися, або качалися в снігу, або ж стрибали в холодну воду і купалися.
Одного разу якийсь російський комісар п'яним повертався з компанії. Ледве вийшовши на вулицю, він повалявся в снігу. Відчувши, що завдяки цьому чудово остудився, він ще глибше закопався у сніг, так що видно було одну тільки голову. Потім він заснув і пролежав таким чином кілька годин, а коли нарешті знову встав, то струсив від снігу одяг і посунув назад у шинок.
ОБЖЕРЛшВІСТЬ ПІСЛЯ ПОСТУ
Простолюд не має стриму не тільки у горілці, але й у їжі, щойно піст закінчиться. Є такі, що не сплять в останню ніч посту, а готують їжу, щоб, ледве виб'є північ, швиденько почати їсти і як слід набити шлунок забороненими у піст продуктами. З цієї причини багато хто в ту пору хворіє. А тому в перші тижні після Великого посту завжди лютує тяжка лихоманка, і це добре видно в аптеках, де в такий час повнісінько людей.
Іржі Давид
Іржі Давид народився в Чехії 1647 р., вступив в орден єзуїтів, після того, 1686 р. очолив католицьку місію у Москві. Помер у Празі в 1713 р. від чуми. Написав спогади "Сучасний стан вел икої Московії".
ПРО ВДАЧУ, ХАРАКТЕР, МшСТЕЦТВА МОСКВшТЯН, ПОВОДЖЕННЯ ЇХ З ІНОЗЕМЦЯМш
Вони жахливо підступні, схильні до хитрощів і дурисвітства. Купці самі признаються, що вранці благають Бога, щоб він послав їм якомога більше покупців-іноземців, яких їм набагато легко одурювати. Ремесла у них в переважно ті ж, що і в інших країнах, але вироби грубі й неотесані.
До пиття вони вельми схильні, і чоловіки і жінки, і яку б велику не піднести їм склянку горілки або пива, вип'ють до дна, навіть натщесерце або будучи вже п'яними. Мабуть, у довгий піст вони питтям вгамовують голод. Свята і неділі проводять у пиятиках, бо для перетравлювання грубої їжі, якою вони харчуються, потрібна горілка, яка навіть в малій кількості багатьом затьмарює розум.
Гостям тут.зазвичай підносять спочатку чарку горілки, потім пиво, а якщо гості особливо почесні, то вино і дещо з ласощів. У простого народу звичайний напій квас або брага. Вони охоче підносять його будь-якому подорожньому і всякому, хто попросить. Зі страв особливо улюблені часник, цибуля, огірки; часник і цибулю вони дрібно січуть, потім трохи товчуть в ступі, заливають квасом і з задоволенням їдять ложками. Огірки свіжі, зібравши з поля, без будь-яких приправ разом зі шкіркою їдять, або розрізають на декілька частин і, також заливши квасом, їдять, іноді додавши трохи холодного м'яса.
Знать харчується трохи шляхетніше, але приправи до страв, окрім часнику і цибулі, вживає мало, та й страви зазвичай напівсирі. Серветок і ножів на стіл не кладуть. Загальний у них звичай після обіду поспати і відпочити. Це звичайно робить і челядь. Історики розповідають, що царя Дмитра (якого вони вважають самозванцем) ніби тому й не прийняли за справжнього москвита, бо він після обіду не спав.
Кілька разів ми покуштували страви з царського столу, які присилали нам, але не могли їх їсти, перш ніж наново не відварили і пересмажили, бо все було напівсире.
Жінки у них звикли, що коли їх чоловіки поб'ють, то вони не скаржаться і легко прощають.
САМУЕЛЬ КОЛЛІНЗ
Самуель Коллінз (1619 — 1669) був лікарем царя Олексія Михайловича в 1659 — 1666 рр. Доктор медицини, навчався в Кембриджі і Оксфорді. Написав твір "Нинішній стан Росії", якого надрукував у Лондоні 1667 р.
На масниці, перед Великим постом, московитів охоплює несамовитий шал гульбощів, особливо в останній тиждень посту. Так, мовби їм судилося пити востаннє на віку. Дехто п'є чотири рази перегнану горілку доти, аж доки рот не загориться і полум'я не пашить з горла, як з пекельного жерла; і якщо їм тоді не дають випити молока, то вони вмирають на місці.
Дехто, повертаючись додому п'яний, падає сонний на сніг, і якщо нема з ним тверезого товариша, то замерзає на цьому холодному ліжку. Якщо кому-небудь зі знайомих доведеться йти мимо і побачити п'яного приятеля на краю загибелі, то він не подасть йому допомоги, побоюючись, щоб він не помер на його руках та щоб потім не пережити клопоти розслідування, бо земський указ бере податок зі всякого мертвого тіла, яке поступає під його відомство.
Сумно бачити, як по дванадцять замерзлих чоловіків везуть на санях; у одних руки об'їдені собаками, у других обличчя, а в третіх залишилися самі тільки голі кістки. Людей двісті або триста провозили таким чином протягом посту.
ВІКТОР ЄРОФЄЄВ
Сучасний російський письменник
Вначале было слово. ш слово было у Бога. ш слово было "водка". В огромном России водка дает и водка берет. На акцизы, выплаченные за замкнутом пространстве ее производство только на бренде "Смирновь", в начале XX века сдержалась треть Российской армии. Но другим концом водка била ту же армию и стала похлеще войны Если в Афганистане погибли 14 000 советских солдат за десять лет, то в России от алкогольного отравления умирают больше ЗО 000 человек в год.
Потребление алкоголя - самое высокое в мире.
При слове "водка" русский человек начинает вести себя непредсказуемо. Как будто дыра пробивается в подсознании, и там все начинает булькать, пузыриться, ходить ходуном, а на по-верхности возникают всякие-разные жесты и мимика, глаза загораются, руки потираются; кто подмигивает, кто прищуривается, кто глуповато во весь рот улыбается, кто хмурится и впадает в прострацию, но никто, от верхов до низов, не остается равнодушным, выключенным из игры. Мы все в России - заложники водки в большей степени, чем любой политической системы. Водка - русский Бог.
|
