Реєстрація    Вхід    Форум    Учасники   Пошук    Допомога

Коломия ВЕБ Портал

Список форумів » Політика  » Політичні дискусії




 Сторінка 1 з 16 [ 152 повідомлень ] На сторінку 1, 2, 3, 4, 5 ... 16  Далі



Автор Повідомлення
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 13 лютого 2009, 04:09 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини

  • [I]Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
    Вiд Матвiя 8.10.[/I]
    [/list]


    Голодомор. Послесловие
    Миновал год мрачного юбилея, смолкли отзвуки поминальных торжеств в Киеве. Но вопросы остались. Точнее — ответы. Ответы на лживые тезисы антиукраинской кремлёвской пропаганды, которых в самой России никто пока что не дал.
    Голодомор 1932–33 годов в Украине, безусловно, является актом геноцида украинского народа. Актом жестокого, спланированного, изуверского геноцида, — этим всегда славилась российская империя в отношении покорённых ею народов.
    Главный тезис имперской пропаганды против этого признания — то, что голод 1932–33 гг. затронул не только Украину, но и другие области СССР от Северного Кавказа до Сибири. Но это довод для дурачков, для тех, кто не даёт себе труда подумать. Сталинские кампании, столь же безумные, сколь и преступные, вообще преследовали обычно не одну, а сразу несколько целей.
    ...
    Если, как твердит кремлёвский агитпроп, голод 1932–33 гг. затронул территории вплоть до Казахстана, — то никто не мешает и Казахстану тоже поставить вопрос о признании его геноцидом казахского народа и ответственности Москвы за это преступление. Другое дело, что Казахстан, добровольно избравший роль московского холопа и сателлита, ни на что подобное никогда (по крайней мере, при нынешних его властях) не решится.
    ...
    Российская колониальная империя — совершенно независимо от её внутреннего устройства, будь это монархия, совдепия или «суверенная демократия» (а другой тут быть и не может) — несёт самим своим существованием смертельную угрозу свободе, независимости и самой жизни украинского народа, как и всех прочих народов своих бывших колоний.
    Захватив эти земли грубой силой сперва в 18-м веке, потом ещё раз в 20-м, — москали, от Кремля до последнего подзаборного алкаша, считают эти земли своими, «временно потерянными» по какому-то печальному недоразумению.
    Свободы народов, которые она однажды поработила, как и их права жить в своём независимом государстве, для имперско-реваншистского российского сознания просто не существует. Разжать смертельную хватку этих челюстей может только смерть. Российская империя должна быть ликвидирована, распасться на части и прекратить своё существование, — в этом залог свободы и независимости Украины.
    ...
    Голодомор. Послесловие
    Борис Стомахин: Голодомор. Послесловие


    [FONT=Courier]Борис Стомахін займається суспільно-політичною діяльністю з 1991 року. Журналістську діяльність веде з 1994 року. Борис Стомахін активно брав участь в антивоєнній кампанії по Чечні, займався правозахисною діяльністю по захисту політв'язнів в Росії. У 2000 році Борис Стомахін став засновником і редактором газети «Радикальна Політика», за публікації в якій ФСБ неодноразово збуджувала проти нього кримінальні справи.[/FONT]
    Зображення
    [FONT=Courier]Були також спроби застосувати проти Стомахіна каральну психіатрію. Борис Стомахін неодноразово затримувався російською міліцією як організатор і учасник несанкціонованих мітингів і пікетів.
    За вироком Бутирського міжмуніципального народного суду від 20 листопада 2006 р. Борис Стомахін засуджений до 5 років позбавлення волі з відбуттям покарання в колонії загального режиму.[/FONT]
    Борис Стомахин - жертва режима или экстремист
    Борис Стомахин приговорен к пяти годам тюрьмы

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 13 лютого 2009, 15:22 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 24 червня 2008, 03:00
Повідомлення: 5158
Звідки: Коломия
Цитата:
yanychar пише:
Российская империя должна быть ликвидирована, распасться на части и прекратить своё существование, — в этом залог свободы и независимости Украины.


Існує дві можливості
або є Україна . або є російська імпреія. одночасно існувати ці два утворення не можуть. цьому є багато підтверджень.

_________________
Scio me nihil scire


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 14 лютого 2009, 03:26 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
Цитата:
БорМан пише:
Існує дві можливості...


Цілком згоден!
Однак, не будемо спішити...
Я ж недаремно привів цитату: "...Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!"

В якомусь апокрифі, колись, вичитав, - коли Ісус уздоровив слугу римського сотника, апостоли стали ремствувати: "Учителю, ти лічиш римлян"?! (читай - москалів?!!)
Можливо, не все так просто?..
А основне, - не так швидко?!

"В старину, еще до завоевания шудеи римлянами Веспасиана и Тита, у священников шерусалимского храма был такой народный обычай: они брали козла попригляднее, возлагали ему на рога венец, а заодно и грехи народа израильского...
...
Стыдно, что украинцы, родившиеся в России, не могут обрести здесь себе дом из-за имперских замашек российского "Большого брата". Стыдно, что им приходится бросать на стол гражданство. Но мы не омыли слезами паспорт Тараса Зеленяка и не попросили у него прощения. Провайдер донес на Тараса в ФСБ (вот они, пауки свободной всемирной паутины!), и сейчас его судят за разжигание межнациональной розни - по статье 282 УК, которая призвана заменить нам, осиротевшим после Сталина, универсальную 58-ю статью.
...
Но еще любопытственнее дела обстоят в Москве, где судят вполне русского журналиста Бориса Стомахина по той же 282-ой, и тоже за русофобию. То есть Борис Стомахин прошел успешно психоневрологическую экспертизу, а следствие и прокуратура ее не проходили. Поэтому они всерьез полагают, что русский журналист может разжигать рознь по отношению к самому себе путем выражения сочувствия и поддержки чеченскому народу.
Да, Борис Стомахин ругает Россию, да, он пытается понять доведенных до террора чеченцев и готов простить им "Норд-Ост" и даже Беслан. Но ведь только глубокий параноик может признать отчаянные выкрики отчаявшегося остановить войну и геноцид чеченского народа Бориса Стомахина причиной терактов на территории России".
Кто ответит за козла?
Зображення

Не думаю, що хтось із наших, коломийських, спроможеться перечитати, бодай, десяту частину того:
СТАТЬш ш МАТЕРшАЛЫ

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 14 лютого 2009, 16:47 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 14 грудня 2008, 03:00
Повідомлення: 1556
Звідки: Коломия
Вибрики російської міфології
Щоб продовжити справу Карамзіна, історик М. Погодін винайшов оригіналь¬ний хід, створивши теорію, згідно з якою корінними жителями Київщини проголо¬шувалися "великоруси". Іх, мовляв, піс¬ля 1240 року витіснили на північ монго-ло-татари, а спорожнілі землі заселили прибульці з Волині й Галичини. Виходи¬ло, що росіяниїснували вже в Київській Русі, а українці не мають ніякої причет¬ності до київського періоду історії.
Погодін, який бачив поширення ви¬звольних ідей, лякав українців, що коли вони здобудуть незалежність, то "Мало-россиянам с каким-небудь Хмельничен-ком или Голопупенком ничего не оста-нется делать, как, почесьівая затьілок, обратиться к тому же москалю, к тому же кацапу и, поклонившись низко, ска¬зать: помоги, братенько! Ляхи, вражий дети, одолевают нас; мьі виноватьі пе¬ред тобою, сдурили; впередь не будем, слуги твои, братья и друга".
Незважаючи на свою недоречність, гіпотеза Погодіна була такою привабливою для російських істориків, що її прийняли без особливих застере¬жень. Але такі серйозні вчені, як М. Максимович, Б. Антонович, П. Житецький, А. Кримський, І. Ягич, О. Шахматов дали цій гіпотезі нищівну оцінку. Зо¬крема О. Шахматов писав: "Ми повинні якнайрішу¬чіше відкинути думку, ніби Київщина була в старо¬вину заселена не предками сучасних малоросів, а предками сучасних представників інших руських народностей. Шукати в Х-ХІ ст. над Дніпром вели¬корусів цілком даремне, бо великоруська народ¬ність - нового походження".
Отож, те, що переселятися з Півдня на Залісся не було жодної рації, випливає з тодішньої історич¬ної ситуації. Завоювавши Залісся, монголи робили часті спустошливі походи на цю територію. Жителі гинули від татарських шабель, вмирали від голоду і хвороб. Чимало домонгольських поселень у райо¬нах знелюдніло.
Як не старалися великодержавні історики, але переконливих доказів масової міграції населення Київщини на далеку Північ і масової міграції насе¬лення Карпат до Подніпров'я не знайшли. "Од бла¬годатного чорнозему, - глузував російський архе¬олог О. Спицин, - до глини й піску, од степу - до лісу, од тепла - до холоду, од добрих урожаїв - до поганих, од вола - до коня, од хати - до ізби, од великих сіл - до невеличких поселень, од легкої роботи - до важкої праці - ледве чи хтось піде до¬бровільно".
Пікантним є висновок із погодінської гіпотези, що українці - за своєю етнічністю - уже були і до монголо-татарів, лише займали Галичину і Во¬линь.
Деякі погляди Погодіна живуть досі. їх намага¬ються реанімувати деякі політичні кола в Росії та Деякі погляди Погодіна живуть досі. їх намага¬ються реанімувати деякі політичні кола в Росії та окремі шовіністичні представники російської на¬ціональної меншини в Україні. Але на тлі новітніх досягнень мовознавства, археології, антропології, історії такі спроби сприймаються як наукове неві¬гластво або політичне шарлатанство.
Як тільки марксистські ілюзії про "пожар миро-вой революции" розвіялися, треба було повертати¬ся до старих міфологем.
1934 року за підписами Сталіна, Кірова, Ждано-ва опубліковано "Замечания по поводу конспекта учебника по "шстории СССР", де вказували істори¬кам, що надалі не слід розглядати російську істо¬рію без урахування історії України і Білорусії. "Нам нужен учебник истории СССР, где бьі история Ве-ликороссии не отрьівалась от истории других на-родов СССР".
"Сталін зробив ставку на російський шовінізм. Свідченням цього була праця російського істори¬ка Б. Воліна "Великий русский народ". Саме в ній уперше всеосяжно проповідується місіонерська роль російського народу в СРСР, з якого повинні брати приклад і в усьому його наслідувати інші на¬роди, а в майбутньому - всього світу".
Один з організаторів голодомору 1933 року, зоо¬логічний українофоб Постишев, який зруйнував Михайлівський золотоверхий собор, 1934-го уза¬конив великодержавну "схему" Карамзіна в укра¬їнських школах.
У середині 30-х рр. з'явилися і нові шкільні під¬ручники з історії. "У них замість попередніх про¬клять "царській Росії - тюрмі народів" проголошу¬валися ідеї, від яких повинні були перевернутися в гробах старі революціонери: усі завоювання росій¬ських царів оголошувалися прогресивними і таки¬ми, які відповідають інтересам самих завойованих народів".
У 1937 році одержав премію підручник „Краткий курс истории СРСР", який починався з історії дер¬жав Урарту. Історія СРСР починалася таким чином
біля озера Ван у IX столітті до н. е.
За таких обставин партією та урядом ревно плекався найулюбленіший міф російської істо¬ріографії, який набув у сталінські часи характеру політичної догми, - міф про успадкування політич¬ного та культурного надбання Київської держави Росією, або інакше: "Москва - спадкоємиця Киє¬ва". Хоча сам факт існування українського народу, який займає територію літописної "руської землі", є найкращим промовистим запереченням цього. До речі, теперішні російські історики скаржаться на "гнітюче протиріччя, з яким зіткнулися автори но¬вітніх підручників: "Русь, мовляв "Київська", а Київ уже п'ятий рік "як закордон", і від цієї раптом від¬критої реальності нікуди сховатися".
Характерно, що в російській мові відсутня ста¬родавня літописна форма "руський", замість неї вживають "русский", а за невеликими графічни¬ми розбіжностями ховаються істотні етнічні роз¬біжності, бо від "Русь" і "Росія" утворюється один прикметник - "русский", а слово "Русь" вживається як синонім сучасної Росії. Слова "древнерусский" і "русский" сприймаються як визначення одного і того ж народу, а відмінність слів "давньоруський" і "український" створює враження, начебто йдеться про різні етноси. Термін "давньоруська народність" застосовується лише в україномовній літературі, але немає досі адекватного відповідника в росій¬сько- та чужомовній літературах, у яких термін "древнерусская" ототожнюється з терміном "русская".
Про "древнерусскую народность" першим заго¬ворив історик В. Мавродін - ідеолог сталінського імперіалізму. Однією з причин висунення ідеї "дав¬ньоруської народності" стало небажання далі до¬тримуватися тези: Київська Русь - спільна колиска трьох братніх народів. Східні слов'яни в IX—XIII ст., на погляд Мавродіна, становили одну "давньо¬руську народність", яка є спільним предком росіян,українців, білорусів - нових народів, що виникли внаслідок розпаду цієї "давньоруської народнос¬ті" в ХІУ-ХУ ст. Найчіткіше ця теорія викладена в академічних "Очерках истории СССР" на початку 50-х рр. "Із окремих слов'янських племен склалася древньоруська народність: із неї згодом виросли великоруська, українська, білоруська, історична і мовна основа яких була єдиною (древньоруська народність). Провідна роль у цьому процесі нале¬жала російському народові". Незрозуміло, навіщо було виконувати росіянам провідну роль у процесі утворення "давньоруської народності", щоб потім її покинути? Чи предки лемкинь із Пряшівщини на¬лежали колись до того самого народу, що баби з Рязані, чи предки гуцула і тамбовського "крестьяні-на" - одні і ті ж? Історичні факти заперечують мав-родінську концепцію. Крім голослівних тверджень, Мавродін не дав ніяких доказів на підтримку своєї теорії.
1951 року в Москві відбулася теоретична кон¬ференція на тему "Давньоруська народність". Провідні фахівці В. Зимін, В. Пашуто, Б. Рибаков, О. Сидоров та ін. відкинули термін "давньоруська народність": "У Київській Русі існували три окремі східнослов'янські єдності, які в наступні віки дали початок трьом братнім слов'янським народностям: російській, українській та білоруській. Якби в Київ¬ській Русі племінні відмінності та діалекти стерли¬ся до нівелювального рівня, то ніяка монгольська навала, ніяке феодальне роздріблення не змогли б привести до виокремлення з єдиної давньоруської народності трьох хоча й споріднених, але відмін¬них народів".
Учасники московської дискусії 1951 року дове¬ли, що не міг існувати єдиний давньоруський етнос, якщо територія Київської держави сягала на півдні Чорного моря, на заході - Віслй, на півночі - Балтії, а на сході - Клязьми. "Виходить, що в творенні ка¬нонічних зразків київської архітектури (Десятинна церква, Софія Київська), літописання ("По¬вість минулих літ"), літератури ("Повчання ді¬тям" Володимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім") XII ст. київська метрополія відігра¬ла не більшу роль, ніж слов'янські колоністи, які на той час з'явилися у глухих лісах Півночі. Абсурдність цього твердження ще очевидніша, коли врахувати той неспростовний факт, що переважна більшість вищезгаданих шедеврів творилася безпосередньо в Києві або в інших містах Південної Русі. У канонічних зразках давньоруської літератури фігурують історичні та культурні діячі, а також прості мешканці саме руського Півдня".
Найслабшим доказовим місцем "давньо¬руської етнічної спільноти" є час її розпаду. Цей розпад мусив відбутися лише в межах XIV—XV ст., а докази на підтвердження цього відсутні. І зовсім не зрозуміло, "чому утворилося лише три народи, а не стільки, скільки було князівств". Визнання справжнього процесу формування російської народності з XII ст. у межах Володимиро-Суздальського князівства робили проблематични¬ми претензії Росії не тільки на територіальну, а й на культурну спадщину Київської Русі, а включення України до складу Російської імперії мало вигляд не справедливого повернення Москві давніх російських земель, а загарбання земель сусіднього народу.
1954-го в газеті „Правда" опубліковано "Тези про 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654-1954)": „Русский, украинский и белорусский народьі ведут своє происхождение от єдиного корня - древнерусской народности, создавшей древ-нерусское государство - Киевскую Русь".
За "Тезами", усі три східнослов'янські народи мали на старокиївську спадщину однакові права. На практиці в російських публікаціях ці права ігнорувалися. Курси історії літератури під назвою "древняя русская литература" без застережень об'єднували письменство Київської держави IX-XIII ст. із московським ХІУ-ХУІІ ст. Те ж стосується історії мистецтва, права, мови тощо.
Російські колонізатори трактують український народ як "побічний продукт історичного розвитку", таке собі "історичне непорозуміння", результат "зовнішньої інтриги" (польсько-німецько-австрійсько-угорсько-жидівської), тим часом як росіяни є якщо не єдиним, то принаймні головним спадкоємцем Київської Русі".
3. Бжезінський відзначив, що „незалежність України кинула виклик самій суті претензії Росії на те, що вона є богонатхненною прапороносицею спільної всеслов'янської ідентичности".
Директор Інституту етнографії СРСР історик М. Бромлей вигадав на зразок термінів "югославський народ", "чехословацький народ" ще й інший етнонімічний термін
"радянський народ". Мав цей "народ" утворюватися з різних етносів, але спільним для нього мала бути, зрозуміло, російська мова. Тобто "давньоруська народність" і "радянський народ" мали бути, по суті, синонімом російського народу. Пропагандивний міф про "нову етнічну спільність "радянський народ" постав як спроба ідеологічно обґрунтувати асиміляцію українців та білорусів. Узагалі термін "давньоруська народність", за задумом його авторів, забирав в українців та білорусів минуле, а термін "єдиний радянський народ" - майбутнє.
Спираючись на псевдонаукову теорію давньоруської народності як колиски трьох східнослов'янських народів, "дехто в Москві і тепер вважає Київську Русь першою Російською державою, а українські землі - невід'ємною частиною єдиної і неділимої імперії". Загалом певні кола в тій самій Москві досі вболівають за радянською імперією. Ота російська "тоска" за величною і могутньою імперією, ностальгія за втраченою великодержавністю, голосіння над так званими осколками (саме так росіяни дивляться на колишні свої "республіки") міфічного свого "тьісячелетнего государства" (адже Московщину навіть із великою натяжкою не можна назвати спадкоємицею Київської держави) - усе це, на жаль, розгортається нині не просто на психологічному рівні.
Розгубленість росіян можна було б у цьому контексті навіть якось по-людськи збагнути (згадаймо, якою травмою для свідомості німців обернулася втрата ними колоній після Першої світової війни). Однак тут ідеться про ту російську "ностальгію" за втраченою імперією, що безпосередньо проектується на площину стратегічних інтенцій Кремля. Посилаючись на колись нібито єдиний давньоруський народ, сучасні прихильники "єдиної та неділимої" намагаються зберегти імперію, за рекомендаціями О. Солженіцина, бодай у межах її слов'янського ядра.


Євген Наконечний


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 18 лютого 2009, 04:08 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
Алла Дудаєва (вроджена Алевтина Федорівна Кулікова)
Зображення
вдова президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. Дочка радянського офіцера, колишнього коменданта острова Врангеля (не пов'язаний з генералом Куліковим). Народилася в 1947 в Коломенському районі Московської області. Закінчила художньо-графічний факультет Смоленського педістітуту. У 1967 році стала дружиною офіцера ВПС Джохара Дудаєва. Народила двох синів – Авлура і Деґі, дочку Дану.
Після смерті чоловіка, 25 травня 1996 намагалася покинути Чечню і вилетіти до Туреччини, проте в аеропорту Нальчика її затримали. Її допитував «спеціально прибулий молодий офіцер, який представився полковником Олександром Волковим» і якого вона згодом взнала, побачивши по телевізору Олександра Літвіненко (згідно зі свідченнями Ахмеда Закаєва у справі про вбивство Літвіненко, той також підтвердив, що допитував Аллу Дудаєву під ім'ям Волкова).
28 травня президент Росії Борис Єльцин, зустрічаючись в Кремлі з лідерами чеченських сепаратистів, обіцяв їм звільнити Аллу Дудаєву. Після звільнення вона повернулася до Чечні і з 1996 по 1999 співпрацювала з міністерством культури ЧРІ.
У жовтні 1999 р. з дітьми (на той час вже дорослими) виїхала з Чечні. Жила в Баку, з 2002 у дочки в Стамбулі, потім у Вільнюсі (син Алли і Джохара Дудаєвих – Авлур – отримав литовське громадянство і паспорт на ім'я Олега Давидова; сама Алла мала лише посвідку на проживання). У 2003 і 2006 рр. вона намагалася отримати громадянство Естонії, де в 1987-1990 проживала з чоловіком, який був командуючим дивізією важких бомбардувальників і начальником гарнізону в Тарту, але обидва рази їй було відмовлено.
Алла Дудаєва – автор спогадів про свого чоловіка («Джохар Дудаєв. Мільйон перший», видавництво «Ультра.Культура», 2003) і ряду книг, що виходили в Литві, Естонії і Азербайджані.
Алла Дудаева :: Миллион первый :: Фрагмент :: Глава 39

(скачати книгу повністю можна тут: http://teptyar.narod.ru/152.ZIP )

Блог Алли Дудаєвої: kavkazmonitor

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 21 лютого 2009, 04:12 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
  • [I]Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
    Вiд Матвiя 8.10.[/I][/list]


    Хто не знає нашу Юлю?..
    Однак, не тільки в Україні є Юля!
    В Росії є своя Юля. До того ж більшість російських громадян її не терпить, так само як і ми свою... Тільки причина прямо протилежна.
    От що пише про російську Юлю KM.RU:
    "Среди непримиримых и последовательных врагов русского народа существует четкое «разделение труда» на нелегкой ниве подрыва основ российской государственности. Кто-то сидит в засадах на горных дорогах Северного Кавказа, перебирая четки из отполированных косточек убитых им русских солдат; кто-то спешит в эти горячие регионы с «гуманитарной миссией», нервозно поправляя за пазухой пачки долларов для оголодавших бородачей; кто-то, склонившись к экрану монитора, расписывает новую, более эффективную программу по дестабилизации России; кто-то, сидя в тиши профессорских кабинетов, разрабатывает новые демографические концепции, идеологически обосновывая «необходимость» заселения России миллионами мигрантов из Азии и Африки, любовно теребя в кармане купюры полученного от Freedom House гранта".
    Юлия Латынина - лицо ненависти

    Юлія Леонідівна Латиніна (16 червня 1966 р.н., Москва) — російська журналістка і письменниця. Її романи написані в жанрах фентезі і політико-економічного детективу (останні — на матеріалі російської дійсності останніх десятиліть). У журналістиці відома як політичний оглядач, економічний аналітик і активний полеміст.
    Зображення
    В даний час Латиніна є:
    - співробітником «Нової газети» (з 2001),
    - автором програми «Код доступу» на радіостанції «Ехо Москви» (з 2003) і телеканалі Rtvi (з 2008).
    Латиніна є об'єктом критики з боку російських нацистів, внесена до так званого «Списку ворогів російського народу». Ряд оглядачів вважає, що Латиніна необ'єктивно і тенденційно освітлювала збройний конфлікт в Південній Осетії в серпні 2008 року.
    Рік-півтора тому приходилось бачити її в передачі "К баръеру". Можу лиш одне сказати: фист достойна жінка!

    Тут можна скачати книги і публіцистику Латиніної:
    Юлия Латынина
    книги автора Юлии Латыниной

    Юлия Латынина и её творчество

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 25 лютого 2009, 04:07 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
  • [I][FONT=Courier]Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри![/FONT][/I][/list]


    "В 2001 году Путин, разъясняя Алексею Алексеевичу кто он в его глазах, сказал: «Враги прямо перед тобой, ты с ними воюешь, потом заключаешь перемирие, и все ясно. Предателя нужно уничтожить, раздавить. Знаете, Алексей, вы не предатель. Вы враг»."

    Венедиктов Олексій Олексійович (18 грудня 1955 р.н., Москва) — російський журналіст, головний редактор і ведучий передач радіостанції «Ехо Москви», президент телекомпанії «Ехо».
    Зображення
    Після школи Олексій Венедиктов поступив на вечірнє відділення історичного факультету МГПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 20 років викладав історію в середній загальноосвітній школі міста Москви № 875. На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року.
    Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і "Верховного Совета"), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу, нарешті, в лютому 1998 року був вибраний на пост головного редактора радіостанції.
    У серпні 2008 В.Путін викликав 35 керівників ЗМІ (у тому числі Венедиктова) в свою резиденцію в Сочі і зробив йому сувору догану. Путіну не сподобалося те як радіостанція «Ехо Москви» освітлювала війну з Грузією. Путін дістав стопку стенограм передач «Ехо Москви», на яких були засновані його претензії, і заявив: «Вам доведеться за це відповідати, Олексій Олексійович!». Венедіктов визнав свої помилки і пообіцяв врахувати зауваження Володимира Володимировича в своїй роботі. Однак, Венедиктов також сказав, що не погодився з деякими із скарг Путіна.

    Між тим, вже цього року: "В ночь на 5 февраля, возвращаясь домой, главный редактор радиостанции «Эхо Москвы» Алексей Венедиктов обнаружил у двери своей квартиры полено, в которое был вставлен топор. При этом к шахте лифта была прикреплена скотчем видеокамера, нацеленная на дверь его квартиры, информирует агентство «Росбалт». По предположению прибывших по звонку Венедиктова милиционеров, обнаруженная «инсталляция» является угрозой или предупреждением, которые связаны, скорее всего, с профессиональной деятельностью журналиста".
    Главреда радио «Эхо Москвы» попытались напугать топором
    Главному редактору «Эхо Москвы» прислали топор

    Якщо зважити на те, що зовсім недавно, 19 січня, в центрі Москви серед білого дня застрелено адвоката С.Маркелова і журналістку "Новой газеты" А.Бабуріну (не виявляє сумніву явна причетність російських нацистів), - слід думати, що сокира під порогом Венедиктова то не просто дитяча погроза...

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 10 березня 2009, 04:47 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
  • [I][FONT=Courier]Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
    Вiд Матвiя 8.10.[/FONT][/I][/list]

    Людмила Михайлівна Алексєєва народилася в 1927 році в Евпаторії. У роки Великої Вітчизняної війни закінчила курси медсестер, вирішила піти добровольцем на фронт, але не була узята за віком. У 1950 році закінчила історичний факультет МГУ і почала викладати історію в одному з ремісничих училищ в Москві, а також стала позаштатним лектором обкому ВЛКСМ. У 1952 році вступила в КПРС.
    Зображення
    У 1956 році Алексєєва закінчила аспірантуру Московського економіко-статистичного інституту. З цього ж року квартира Алексєєвой стала місцем зберігання і поширення "самвидаву"; там також влаштовувалися зустрічі інтелігенції. У 1966 році вона почала брати участь у виступах правозахисників проти арешту і засудження письменників Андрія Синявського і Юрія Даніеля, що публікували свої книги за кордоном в обхід радянської цензури. Тоді ж Алексєєва стала одним з ініціаторів надання матеріальної допомоги політичним ув'язненим і їх сім'ям.
    В кінці лютого 1977 року Алексєєва вимушена була емігрувати з СРСР. Вона оселилася в США, друкувалася в російськомовній емігрантській, а також в англійській і американській пресі. У 1980 році склала довідник про течії в радянському інакомисленні. Потім переробила його в монографію "Історія інакомислення в СРСР. Новітній період". Ця книга стала першим фундаментальним історичним дослідженням на дану тему, що не втратило свого значення і надалі.
    Влітку 1989 року Алексєєва стала заочним членом відновленої Московської групи Гельсінкі. Правозахисниця повернулася до Росії в 1993 році. У травні 1996 року була вибрана головою Московської Групи Гельсінкі. У листопаді 1998 року очолила Міжнародну Федерацію Гельсінкі (займала цей пост до листопада 2004 року).
    19 жовтня 2002 року Алексєєва була включена до складу Комісії з прав людини при президентові Росії, пізніше перетворену в Раду по сприянню розвитку інститутів цивільного суспільства і прав людини. В кінці грудня 2004 року увійшла до складу Комісії з прав людини при мерові Москви. У тому ж місяці вона була вибрана співголовою Оргкомітету (пізніше комітет отримав назву Наглядової ради) Всеросійського цивільного конгресу "Росія за демократію, проти диктатури".
    На сьогодні являється Головою Московської Гельсінкської Групи.
    шСТОРшЯ шНАКОМЫСЛшЯ В СССР
    шстория и мировоззрение правозащитного движения в СССР и России

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 10 березня 2009, 15:12 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 24 червня 2008, 03:00
Повідомлення: 5158
Звідки: Коломия
Цитата:
yanychar пише:
шСТОРшЯ шНАКОМЫСЛшЯ В СССР

гм. цікаво. шкода що москалі цего не читають.

_________________
Scio me nihil scire


Догори 
 Тема повідомлення:
 Повідомлення Додано: 11 березня 2009, 02:43 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
Цитата:
БорМан пише:
гм. цікаво. шкода що москалі цего не читають.


В тім-то й справа, що більшість вважає перечислених - винуватцями в розвалі "нерушимого".
"Такую страну развалили... С-с-суки"!!! Зображення

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
 
 Сторінка 1 з 16 [ 152 повідомлень ] На сторінку 1, 2, 3, 4, 5 ... 16  Далі




Коломия ВЕБ Портал

Список форумів » Політика  » Політичні дискусії


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: google [bot] і 1 гість

 
 

 
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  

Дошка безкоштовних оголошень

додати оголошення

Новини

Публікації


дитячий магазин

cron
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB