Як на мене , то від цих норм не треба відступати навіть під страхом смерті,бо смерть ,у цьому випадку буде,ще одним екзаменом з перевірки нашої стійкості у вірі.

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

Так, позбавляють! Це жахливе нав"язування (всіх змалку вчили і заставляли ходити ногами, а хтось хотів би ходити на вухах).

Однак, рано чи пізно, дитина виросте і стане здоровенним "дитинищем". А заодно, якщо захоче, зможе виправити цю жахливу несправедливість.
Любий може стати найпершим у світі крішнаїтом, вступити в "біле братство", або присвятити себе ідеям "аум сенрікьо".
Ніхто ж не заваджає... :)

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!

ой, ні! Я вам не пан... застережіться, будьте добрі, від цього звернення...

А звідки така інформація? Якраз на самому початку християнства, охреститись було не так просто. Треба було пройти певну підготовку.

А тепер "конкретно" за темою:

Я вважаю (якщо вже взявся тут говорити), що це справа сугубо-індівідуальна. Це так для початку.
Тепер:
1. Хіба батьки не повинні мати права вибору на те, охрещувати дитину, чи ні?
2. Ні це не нав'язування. Це такі самі обставини, які формують особистість, як і Батьківщина, і мова, і подібні речі.
3. Мені відома тільки одна християнська норма і водночас одна християнська традиція: [color=blue]возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим: сия есть первая и наибольшая заповедь; вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя[/color]
І якщо хтось вважає "нормальним" відступитись від цієї християнської "норми", то все решта вже не таке і важливе.

Ну і в решті-решт, хіба не все в цьому світі в руках Бога?

Ну зі самого початку Християнства такого не було... А на другу тезу відповідь така.... Якщо Ви віруючи що Христос - Господь, не охрестите свою дитину, то яка Ваша віра?

Повинна знову повторюватись:"[color=red]Ви ж не питаєте дитину при народженні, хоче вона бути християнином, юдеєм, буддистом......Ви робите цей вибір за неї. Чи правильно це?"[/color]-це так, бо Вас іншого не вчили!Якщо би Вам дали можливість обирати своє віросповідання вже в зрілому віці, впевнена на 99%, що Ви би обрали Християнство, адже в такому суспільстві Ви ростете, формуєте свій світогляд,виходить, що не від нас залежить що ми обираємо,а від оточення, від батьків, від суспільства, але залишається ще той 1%, який може "збунтуватись".Розумієте, що я маю наувазі?Я просто хочу з Вашою допомогою зрозуміти, в чому тут суть, мені цікава думка кожного.

Дійсно, ми вчимо дітей ходити ногами, тримати ложку, ходити на горщок, не брати чуже, не пискувати дорослим, говорити "Дякую" і "Будь ласка" і багато-багато подібних речей. Напевно - це все-таки насильство над дитячою психікою.
Може треба ждати поки дитина виросте і зробить свій вибір?

Науці відомий так званий "синдром Мауглі". З ряду причин дитина опиняється на вихованні тварин. Зовсім недавно по ТВ демонстрували дівчинку, котра виховувалась дворовою собакою в собачій будці (мати - алкоголічка). Не треба забиратись в далеку Індію. Приведений випадок стався в Росії (очевидно - таке може бути де завгодно). Це відбувається сьогодні. І такі випадки не поодинокі.
У відомій казці Кіплінга Мауглі - хоробрий, розумний, благородний герой. А в житті все значно протіше: дитина кілька років виховується тваринами і після поміщення в інтернат приходиться вчити тримати ложку. У віці 7-8 років не вміє говорити. Проходять роки нового виховання, але дитина так і не може стати повноцінною людиною - втрачений той період, коли закладаються "людські основи". Така дитина не має вроджених мозкових пошкоджень, чи психічних хвороб. Однак, на все життя залишиться "пацієнтом" інтернату.
Про який вибір віросповідання може йти річ?

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!

Шановна Hutsulka, Ви пишете:

А Ви впевнені в своїх словах?
Пояснюю: душу кожній людині (і мені і Вам :cry: ) дає Господь Бог в момент зачаття (не в момент народження :shock: ). Душа, як частка Живого Бога у тілі цієї (будь-якої) людини мусить мати поняття про Бога, оскільки вона (душа) є Його часткою.

Цитата: "І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх." (Буття 1, 27) а також " І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею." (Буття 2,7) (з http://www.ukrlc.org/bible/old/Mojsej/Genesis.htm)

Друга справа. що потім, в процесі життя людини під впливом різних середовищ, в тому числі батьків, оточення і т.д. ця душа або залишається з Богом або відходить від Бога.
Щодо Віросповідання і, як Ви вважаєте, "насильства" над вірою дитини,
читайте: " Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким." (Мт. 19, 14) - http://www.ukrlc.org/bible/new/4_Jevangelie/Matthew.htm і по тексту.

Отже, якщо Ви незгідні з Ісусом Христом, то Ваша проблема. (а не проблема батьків, Церкви, священиків чи ін.) Якщо згідні - Ласка Божа. (і я тішуся за Вас! :) ).

А щодо нашого розуміння чи нерозуміння цієї чи багатьох інших проблем віри - каже Христос "Неможливе це людям, та можливе все Богові."

Якби ми були знайомі, можна б було так говорити.
Мене з самого дитинства вчили бути чесною людиною.
Спеціальних розмов про Бога і віру не було.
Навпаки в радянській школі я був учасником атеїстичного гуртка. Щоправда вся його діяльність (дякувати вчителям) зводилася до конкурсів самодіяльних агитбригад.
Тривалий час "знайомився" з міросприйняттям індійских філософів та містиків.
"Виявляв інтерес" до буддизму. Був у захваті від відданості мусульман власній вірі...
В 25 років - охрестився.
Ще через деякий час переконався і с того часу утверджуюся в тому, що немає (мені не відоме) більш чисте та потужне вчення, яким є вчення Іісуса Христа.
Вчення це живе. І отримавши причетність до нього за бажанням батьків, шукати чогось "більш комфортного" не варто поспішати.

повністю з вами згідна, але я говорю про усвідомлення цієї віри.


не пригадую, шо я таке говорила!дитина, котра народжується в християнському суспільстві, або в іншоому, вже психологічно №налаштована" на ту віру, яка її оточує, тобто тут практично немає вибору.Сподіваюсь Ви зрозуміли, що я намагаюсь довести, тут скоріше грає психологічний фактор.

[QUOTE]julio пише:
В 25 років - охрестився. Ще через деякий час переконався і с того часу утверджуюся в тому, що немає (мені не відоме) більш чисте та потужне вчення, яким є вчення Іісуса Христа. [/QUOTE]
щиро рада за Вас, але винятки є у всьому :wink:
P.S. і не робіть з мене антихреста

Ми говоримо про виховання дитини, про те, що батьки мають обовязок виховувати дитину. Коли батьки свою дитину не виховують, то ми говоримо, що це погані батьки, що вони не можуть розвивати і виховувати свою дитину суспільно, культурно,інтелектуально, фізично, емоціонально, а також...духовно. (Батьки завжди мають субєктивне бачення,але саме батьки вирішують яку мову чи яку місцевість,будемо вважати за рідну, хто для нас буде авторитетом, а хто опонентом. Це все не заважає у свідомому віці вибрати людині те, що хочеться.) Розвиток духовності починається в людині від її виховання. Всі ми бачимо, що робиться коли світ є бездуховний, тому батьки зобовязані розвивати дитину духовно. Інша справа в котрій Церкві (конфесії і т.д. і т.п) батьки її будуть розвивати. Чи чесним буде підхід, коли батькам скажуть, що вони не можуть дитину виховувати в тій церкві до котрої належать. Чи має право хтось інший, крім батьків вирішувати як дитина повинна стати повноцінним членом людського суспільства, також за духовними ознаками. Апропос хрещення, крім святої тайни, воно є обрядом ініціації (входження) в християнство. Чому ж дитина повинна бути позбавлена повноцінного духовного розвиткуш? Тільки через те, що воно не вписується у рамки вільного вибору котрий пропонує нам релятивний світогляд? Питання про те, чи надати дитині інформацію, чи розвивати її духовно належить до батьків, але здається мені, що варіант з інформацією ми вже проходили...

Jovan, ви не праві, хрещення дітей існувало від початку християнства, хіба що ви часи апостола народів нре вважаєте початками християнства.