Реєстрація    Вхід    Форум    Учасники   Пошук    Допомога

Коломия ВЕБ Портал

Список форумів » Новини  » Україна




 Сторінка 28 з 37 [ 365 повідомлень ] На сторінку Поперед.  1 ... 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 ... 37  Далі



Автор Повідомлення
 Повідомлення Додано: 05 червня 2010, 11:05 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 10 квітня 2008, 03:00
Повідомлення: 4424
Звідки: Мішкольц, Угорщина
exp написав:
О_о живі танки... :D
Не живі, просто п'яні... ;)


Догори 
 Повідомлення Додано: 05 червня 2010, 14:40 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 18 грудня 2007, 03:00
Повідомлення: 12717
Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
там на фотках є бутилки коло парапету... може солярку розколочували ... тай панцирник від того збелбнув, і сі перевернув догори дриґом...

_________________
Зображення


jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!


Догори 
 Повідомлення Додано: 05 червня 2010, 15:01 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
Капітан написав:
там на фотках є бутилки коло парапету... може солярку розколочували ... тай панцирник від того збелбнув, і сі перевернув догори дриґом...

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Повідомлення Додано: 05 червня 2010, 15:04 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
yanychar написав:
Капітан написав:
там на фотках є бутилки коло парапету... може солярку розколочували ... тай панцирник від того збелбнув, і сі перевернув догори дриґом...


Я спеціяльно поставив стрілку на ту пляшку (скорше всього - шампанське).
Не думаю, що коли набовтати в соляру шампанського самоходка буде скорше бігати чи ліпше стріляти...

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Повідомлення Додано: 05 червня 2010, 15:07 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 18 грудня 2007, 03:00
Повідомлення: 12717
Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
ну видиш , вона не буде ні бігати швидше , ні стрілєти , вона тогди си перевертає і відпочиває....

сміх сміхом , але якомусь небораці прапору певно таки добре перепало ....за тово сальто...

_________________
Зображення


jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!


Догори 
 Повідомлення Додано: 29 серпня 2010, 17:59 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 24 червня 2008, 03:00
Повідомлення: 5158
Звідки: Коломия
Ото во надибав таку статтю

цитую повністю бис далеко не ходили

Цитата:
Немецкие репарации и советская экономика: цифры, факты, люди

О том, чем и сколько заплатила после войны Германия за материальный ущерб, нанесенный нацистами экономике СССР, до сих пор известно немногим. Для советской промышленности эти репарации были жизненно важны.


Автор этой книги, напечатанной очень маленьким тиражом и ставшей чуть ли не сразу после публикации в Москве библиографической редкостью, - военный историк, профессор, действительный член Академии военных наук Михаил Иванович Семиряга. Во время войны он служил в 27-й гвардейской стрелковой дивизии, потом в СВАГе - Советской военной администрации в Германии. Когда началась перестройка, Семиряга получил возможность работать в закрытых прежде архивах и очень достойно использовал эту возможность. Он первым в России опубликовал пресловутый секретный протокол к пакту Молотова-Риббентропа, многие другие документы, в частности, документы о расстреле в Катыни в 1940 году польских офицеров.

Личный опыт и знакомство с недоступными ранее архивными источниками, рассказывающими о деятельности советской военной администрации в послевоенной Германии, позволили Михаилу Семиряге написать насыщенную интереснейшей и редкой информацией книгу, которая называется "Как мы управляли Германией". Автор подробно рассматривает самые разные аспекты деятельности советской администрации, управлявшей оккупированной Восточной Германией: политические, экономические, идеологические, культурные, работу органов НКВД и трофейных бригад, национализацию промышленных предприятий и интеграцию бывших нацистов... Один из самых любопытных аспектов - репарации. Что это вообще было такое? В чем выражались репарации? Что именно и сколько получил Советский Союз?

10 миллиардов долларов - много или мало?

Послевоенные репарации, пишет в своей книге Михаил Семиряга, должны были служить двум целям: уничтожению военно-промышленного потенциала Германии и частичному возмещению ущерба, нанесенного нацистами странам антигитлеровской коалиции. Размеры репараций обговаривались на Ялтинской конференции в марте 1945 года. И хотя ни Англия, ни позже США не согласились со всеми требованиями, которые предъявлял Советский Союз, тем не менее, было решено, что половину всех будущих репараций получат от Германии СССР и Польша. Эта половина оценивалась в 10 миллиардов долларов. Из какого расчета тут исходили, неясно. Только прямой ущерб СССР, по данным советских экспертов, составил за годы войны 679 миллиардов рублей. Правда, рубль был неконвертируемой валютой и реальный курс доллара установить очень трудно, но все равно это намного больше, чем 10 миллиардов долларов.

С другой стороны, как показывают остававшиеся секретными до недавнего времени данные, на практике размеры репараций, которые получил в итоге с Германии Советский Союз, существенно превысили обговоренную с западными союзниками сумму. Трофейные команды отправили из Германии в СССР более двух с половиной тысяч демонтированных промышленных предприятий, свыше двух миллионов голов рогатого скота, почти сто тысяч вагонов со стройматериалами, мебелью, вещами, различным хозяйственным оборудованием, около трех миллионов пар обуви, полмиллиона радиоприемников, 60 тысяч одних только роялей и пианино и многое-многое другое.

Пока еще шли боевые действия, сбором трофеев занимались специальные армейские подразделения. Но демонтировать крупные предприятия они были не в состоянии. Поэтому после капитуляции был создан особый институт "демонтажников", задействованы специалисты соответствующих отраслей промышленности. Позднее, как рассказывает автор книги, не только каждый наркомат промышленного профиля, но и многие крупные советские предприятия, а также различные учреждения, не имевшие к промышленности никакого отношения, отправляли в Германию своих собственных "демонтажников". Так, например, Госкомитет по физкультуре и спорту поручил своим бригадам демонтировать плавательные бассейны. Даже Ленинская библиотека послала в Германию своих работников: собирать и переправлять в СССР книги и рукописи.

Экономическая нецелесообразность

На первых порах, подчеркивает Михаил Семиряга, "демонтажники" не слишком задумывались над экономической целесообразностью их работы. Он приводит пример завода Carl Zeiss в Йене. Сначала было решено демонтировать завод полностью. Работники СВАГ были против. Но генерал Добровольский, командовавший тогда заводом, заверил Москву, что полностью демонтированный и отправленный в СССР завод уже через год будет работать там с миллионной прибылью. И что же получилось? Установленное в СССР оборудование привело к дефициту в 50 миллионов рублей, в то время, как "полуживые", по выражению Семиряги, цеха Carl Zeiss в Йене, в которых оставалась только часть оборудования, да и то устаревшего, производили продукции на сумму в 100 миллионов рублей.

Заметим, что значительная часть этой продукции также шла в Советский Союз, потому что в репарации были включены и поставки из текущего производства. По оценке некоторых немецких исследований, демонтаж даже целых заводов играл лишь второстепенную роль по сравнению с поставками текущей продукции и доходами от советских акционерных и торговых обществ. Немецкие исследователи подсчитали, например, что в 1947 году четвертая часть всей производимой в советской зоне оккупации продукции шла в СССР в качестве репараций.

Кстати говоря, Советский Союз получал репарации не только из Восточной Германии. Из западных зон было намечено передать СССР и Польше почти триста заводов. И хотя в атмосфере начавшейся "холодной войны" западные оккупационные власти всячески тормозили этот процесс, но из 39 особо ценных заводов, находившихся в западной зоне и предназначенных для репараций Советскому Союзу, тридцать были полностью демонтированы к весне 1948 года.

Особого внимания заслуживают такие источники репарационных платежей, как созданные на территории Восточной Германии Советские государственные акционерные общества и Советские торговые общества. Это, в сущности, совместные предприятия, в значительной мере работавшие на СССР. Во главе многих из них стояли советские генеральные директоры. Такая форма позволяла одновременно изымать репарации и решать проблему занятости в Восточной Германии. Ведь когда демонтировали и вывозили целые предприятия, очень многие немцы оставались без работы. Чтобы представить масштабы деятельности Советских акционерных обществ (САО) в Восточной Германии, можно привести такие цифры. В 1950 году доля САО в промышленном производстве ГДР составляла более 22 процентов, а в некоторых отраслях – в энергетике, электронике и особенно в химической промышленности – она была даже намного выше.

Немецкий Днепрогэс?

Насколько существенны были репарации для советской промышленности? Михаил Семиряга подчеркивает, что, например, стремительный рост парка оборудования в СССР происходил прежде всего за счет репараций из Германии. А восстановленные в рекордные сроки Днепрогэс и другие электростанции? Ни в коем случае не принижая значения трудового героизма людей, работавших на этих объектах, автор книги напоминает, что из Германии в СССР было вывезено почти сто демонтированных электростанций общей мощностью 4 миллиона киловатт. Вывозились и целые фабрики, производившие продукцию, которая в Советском Союзе вообще не выпускалась: перлон, искусственный шелк, синтетический каучук.

Но Советский Союз нуждался не только в немецкой продукции и в немецком промышленном оборудовании, не только, так сказать, в "материальном" возмещении ущерба. Ослабленная и частично разоренная в годы войны и оккупации советская экономика испытывала нужду также в материально-технических кадрах, в специалистах, - подчеркивает Михаил Семиряга. В советской зоне Германии было создано около двухсот технических бюро, полсотни экспериментальных цехов и лабораторий. В них работали тысячи немецких ученых, инженеров, техников. Особое внимание уделялось специалистам в военной области.

Правда, западным союзникам здесь явно повезло больше: к ним вчерашние нацистские конструкторы и ученые перебегали охотнее. Достаточно вспомнить хотя бы создателя "Фау-2" Вернера фон Брауна, который в США работал в космической области. Именно он стал главным конструктором ракеты-носителя, доставившей американских космонавтов на Луну. Но и в Советском Союзе работали немцы, причастные к созданию "Фау", "мессершмиттов", боевых отравляющих веществ...

К 1948 году около 200 тысяч немецких специалистов были вместе с семьями вывезены в СССР. Первой была группа ученых-ядерщиков, за ней последовали ракетчики и химики. Те, кто занимался созданием советского ядерного оружия, работали, в основном, в Подмосковье, на Урале и в Сухуми, химики - в Ленинграде, самолетостроители и ракетчики - на острове Городомля (озеро Селигер) и в подмосковных Подлипках, специалисты по оптике - в Ленинграде, Москве и Киеве.

Автор: Ефим Шуман
Редактор: Вадим Шаталин

_________________
Scio me nihil scire


Догори 
 Повідомлення Додано: 28 березня 2011, 08:54 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 05 липня 2007, 03:00
Повідомлення: 12473
Звідки: ... ґдє рєзной палісад ...
Прізвище, Ім’я: турок з полонини
"Дочка прийшла зі школи і сказала, що все тепер знову не так. Бо все тепер так, що, звісно, десь на світі була й світова війна, але в нашій вітчизні вона була вітчизняна. Як ото з Наполеоном. Лише ту з Наполеоном виграли фельдмаршал Кутузов і поручник Ржевський, а цю - генералісимус Джугашвілі й міністр Табачник. Питомо "вітчизняні" прізвища: у нас, на Західній Україні, таких - у кожному селі через хату.
...
Одне слово, пояснюю я дочці, прадід загинув за вуйкову вітчизну, вуйко воював за нашу, наша ж дотепер називає вуйка бандитом. Прадіда вона так не називає, але й сказати нам, де він похований, не може. Це - лише дві з тих історій, яких у нас, на Західній Україні, - в кожному селі через хату."
Війна отечества чужого

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!


Догори 
 Повідомлення Додано: 20 квітня 2011, 12:24 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 24 червня 2008, 03:00
Повідомлення: 5158
Звідки: Коломия
з наближенням чергової роковини активізуються різні креативщики і дебіли від політики. про дебілів є новина тут --viewtopic.php?f=11&p=755262#p755247--
а ось творчість креативщиків Зображення

_________________
Scio me nihil scire


Догори 
 Повідомлення Додано: 20 квітня 2011, 12:30 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 18 грудня 2007, 03:00
Повідомлення: 12717
Звідки: Модена. Італія.
Прізвище, Ім’я: Струк Руслан
БорМан написав:
з наближенням чергової роковини активізуються різні креативщики і дебіли від політики. про дебілів є новина тут --viewtopic.php?f=11&p=755262#p755247--
а ось творчість креативщиків

тут як найліпше підходить , вже набивша оскому фраза- маразм крєпчал... :o

_________________
Зображення


jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!


Догори 
 Повідомлення Додано: 09 травня 2011, 14:09 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 14 грудня 2008, 03:00
Повідомлення: 1556
Звідки: Коломия
СС «Галичина»: Громадянська війна 1941-1945

Мертві хапають живих. Історія – дуже могутню зброю і силу цієї зброї Україна випробовує на собі повною мірою. Україна безпорадна перед агресивними трактуваннями наший історії, які виходять з-за кордону. Нас постійно вимушують в чомусь виправдовуватися.
Українська влада не здатна запропонувати ефективну стратегію роботи з історичним матеріалом. На жаль, - це факт. Ніякого примирення ветеранів Червоної армії і УПА швидше за все ніколи не відбудеться. Але в цьому немає нічого страшного - нам важливіше правильне виховання молодих українців, звільнення їх свідомості від ворожих міфів.

По обидві сторони барикад

Як говорив Ленін, для того, щоб об'єднатися, потрібно спочатку розмежуватися. Для яскравішої ілюстрації можна узяти не просто проблему статусу ветеранів УПА, а ветеранів іншого формування – дивізії СС «Галичина».

Не можна ігнорувати такий факт – на стороні Німеччини билися майже 220 тисяч українців. Окрім СС «Галичина» це були різні підрозділи, так наприклад, у складі «помічників люфтваффе» ("СС-гельфер") тільки в липні 1944 року було 7700 українців. До кінця війни 272 німецьких батареї ППО мали персонал з числа українців. Навесні 1945-го чисельність українського допоміжного персоналу ВВС і ППО досягала 10 тисяч чоловік (зокрема 1200 дівчат). Багато хто з них «перекваліфіковувався» у фаустпатронщики - винищувачі танків; ці молоді українці брали участь у вуличних боях в Берліні, чинячи опір до останнього.

Українці служили і у складі інших частин Вермахту. Більше 700 солдатів служили в 5-ій танковій дивізії СС «Вікінг», 1000 солдатів - в танковій дивізії СС «Фрундберг». Так само, багато українських військовослужбовців воювали в 22-ій дивізії Кейтеля, 9-ій танковій дивізії СС "Хоєнштауфен", бригаді «Нора» і інших підрозділах.

У німецьких юнацьких формуваннях СС налічувалося більше 60 тисяч молодих людей, з яких 10 тисяч складали українці з Галіциі. Тобто, кожен шостий молодий член СС Німеччині був українцем. А була ще і УПА, яка займала своє особливе місце в світовій війні.

Така величезна кількість українців, що билися на стороні вермахту, не дозволяє класифікувати їх як окремих «зрадників і відщепенців». Фактично мова йде про громадянській війні між українцями. Свого роду розділення на «білих» і «червоних». Громадянська війна багатомільйонного народу в умовах відсутності власної держави.

У Європі тих років, розірваній тоталітарними ідеологіями, українці не могли уникнути загальної долі. Розкол був не так очевидний, через відсутність української держави, але він не став тому менш глибоким. Врешті-решт, коли супротивники визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, стверджують, що виконавцями геноциду часто були самі ж українці (члени Компартії, як на місцях, так і в керівництві), то чи так вони далекі від істини?

Таке трактування історії може показатися різанням і навіть провокаційною. Проте, саме вона, здатна назвати речі своїми іменами і поставити крапку на багатьох спекуляціях недоброзичливців України. Ми повинні зробити події 2-ої світової війни внутрішньою справою самих українців.

Існують наївні надії, що все «розсмокчеться» якось само собою – помруть останні учасники тих подій, а їх діти і внуки заживуть дружно і щасливо єдиною українською сім'єю. Але можете не сумніватися – наші добрі сусіди і їх українські лакеї трапитися такому не дадуть. І наша поза страуса що засунув голову глибоко в пісок, тільки відкриває їм нові можливості.

Героям – слава!

У історичній літературі, описується такий випадок, - в 1943 році Муссоліні був повалений і арештований. Після його звільнення гітлерівцями, частина італійських частин підконтрольних його супротивникам вела бої проти німців. Почувши по радіо повідомлення про їх успіх, Муссоліні був надзвичайно обрадуваний. Один з його соратників в подиві поцікавився – чому так радіє дуче? Адже це успіх його ворогів?

- Вони італійці і воюють хоробро, ось що головне, - із задоволенням відповів Муссоліні.
Саме з такої позиції Україна сьогодні зобов'язана оцінювати вчинки своїх предків в умовах, коли у нас ще не було своєї держави, і українці були вимушені воювати під чужим прапором. У історії українських дивізій Вермахту є і мужні сторінки битви під Бродами, перемога над частинами 7-ої польської дивізії і перемога біля замку Гляйхенберг.

Серед асів люфтваффе були українці: Роберт Олейник, Київський, Сушко, Пьянчук. Два перших - майори, що командували авіаполками. У 1944 році Олейник був нагороджений Рицарським Хрестом і очолив одну з перших частин, оснащених реактивними літаками. Роберт Олейник зробив 680 бойових вильотів і збив 42 літаки. 22 червня 1941 року, о 3 годині 58 хвилин Олейник став одним з перших німецьких пілотів, що збили радянський літак. Ми не можемо прийняти це як причину для радості, виключно з однієї причини – цілком можливо, що пілотом збитого радянського літака також був українець.

Ми не маємо права відрікатися від своїх предків, які виконували свій обов'язок фронтовиків і їх героїзму. Сьогодні ми відмовляємося ділити наших предків на білих і чорних. Ми не відмовляємося ні від кого з них, визнаючи героїзм і тих і інших. Для нас важливо тільки те, що вони всі українці.

Щоб дати оцінку діям українських солдатів у складі німецької армії, краще всього використовувати джерела, які важко запідозрити в симпатіях до солдатів Третього Рейху. Багато фактів цього матеріалу процитірованни із статті ізраїльського журналіста Шимона Брімана «Золотий лев зі свастикою». Журналіст з Хайфи чітко визначає мету своєї роботи, розміщеної на «Порталі єврейських сайтів»: «Наскільки обгрунтовані звинувачення єврейських організацій і російської Держдуми в адресу ветеранів-галичан? Чи обагрені їх старечі руки кров'ю жертв Холокоста?»

У результаті, автор наводить результати офіційних судових розслідувань, починаючи з Нюрнберзького процесу: «Радянська сторона не привела в Нюрнберзі ніяких доказів участі «Галичини» в каральних операціях. Судові інстанції ФРН в 1959-му і Канади в 1986-му визнали солдатів дивізії фронтовиками, що не брали участь в стратах польського і єврейського населення. Канада тричі розглядала в суді історію «Галичини» - і всі процеси підтверджували, що ніяких військових злочинів за дивізією не числяться.

У ухвалі судді Жюля Дешене (Оттава, 30 грудня 1986 року, стор. 261 протоколу, параграфи 56-61) сказано: «Члени дивізії індивідуально перевірялися в цілях безпеки перед їх в'їздом до Канади. Звинувачення у військових злочинах ніколи не підтверджувалися - ні вперше в 1950 році, ні після нової перевірки в 1984-му, ні зараз».

У статті наводяться і інші факти, Наприклад, «в Словаччині дивізію добре зустріло місцеве населення, яке в основному погано відносилося до комуністів. Солдати навіть узяли під свій захист словацьких робочих, яких тероризували партизани». Але це вже окрема історія.

Пригадати всіх

Найсмішніше те, що спроби наших властей відхилитися від чіткої відповіді по хворих питаннях історії не дозволяють жодну із сторін конфлікту вважати і героями. Адже, якщо Україна незалежна держава, то фронтовики-червоноармійці, виходить, були душителями незалежної України? Сьогодні з політичних міркувань заявити таке не наважується ніхто. Але рано чи пізно почнеться те, що обчорнило і паплюження і їх подвигів і переконань.

Необхідно повторити, те, що було сказане на самому початку статті: для того, щоб об'єднатися, потрібно спочатку розмежуватися. Ми повинні називати речі своїми іменами. Громадянська війна – це і є громадянська війна, навіть якщо супротивники одягнені в іноземну форму. Не можна одночасно говорити про «примирення» і тут же заперечувати сам факт розколу. Історична каша в головах молоді дозволяє політичним спекулянтам зберігати розкол в суспільстві і свідомості громадян.

Такий підхід дозволяє сформувати україноцентрічноє бачення історії, в якому Україна буде центром відліку і оцінки всіх подій. Відповідно всі ці події трактуватимуться як внутрішня справа самих українців. А це важливо для позбавлення від комплексу національної неповноцінності і «комплексу жертви».

Роман Касатонов
(стаття друкується з літературними і стилістичними правками АСД)


Догори 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
 
 Сторінка 28 з 37 [ 365 повідомлень ] На сторінку Поперед.  1 ... 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 ... 37  Далі




Коломия ВЕБ Портал

Список форумів » Новини  » Україна


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

 
 

 
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  

Дошка безкоштовних оголошень

додати оголошення

Новини

Публікації


дитячий магазин

cron
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB