|
  |
|
Автор |
Повідомлення |
Ira cool
|
Додано: 05 лютого 2015, 21:05 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
Там бій гримить. Там гине наша воля. Там треба рук, і зброї, і плечей. І що там варт чиясь окрема доля, той тихий зойк у безмірі ночей?..
Ліна Костенко "Маруся Чурай"
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 05 лютого 2015, 21:08 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
І щось в мені таке велить збіліти в гнів до сотого коліна! І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна.
|
|
|
|
|
SPY
|
Додано: 20 березня 2015, 10:18 |
|
|
Девелопер-недоучка :D |
|
|
З нами з: 08 грудня 2007, 03:00 Повідомлення: 4972 Звідки: Коломия
|
Вчора талановитій Ліні Костенко виповнилось 85 років Ліна Василівна Костенко (19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України.
_________________
|
|
|
|
|
Ira cool
|
Додано: 19 червня 2015, 14:51 |
|
З нами з: 03 травня 2012, 09:58 Повідомлення: 86
Прізвище, Ім’я: Ірина Муцак
|
Боюся екзальтованих подруг, балакучих самітників, лекторів, у яких лоби перекреслені жировими складками, і мислителів — оригінальних, як вдруге відкритий біном.
Пробі! Необов'язковими словами вони мене обсипають, як пшоном.
Злітаються горобці-хвилини. Клюють мене в тім'я, в мозок, в потилицю. Дибають по спині. Розчепіривши крила, люто скубуться. І, нарешті, кінчають, каналії, фрагмент з гороб'ячої вакханалії.
Я поволі випростуюсь. Але ще довго наді мною літає гороб'ячий пух у пшоняному пилі.
А вночі мені сняться кошмари. Ніби йду я між двома рядами огрядних лантухів, і що не ткну пальцем у лантух — з дірок сиплеться пшоно, пшоно, пшоно! Уже по кісточки, по коліна, по плечі, Уже немає чим дихати. А вгорі на гілляці сидить невмирущий Фенікс часу і ронить сльози в сипучі піски пшона...
|
|
|
|
|
|
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість |
|
|
|
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
|
|
|