Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що. Ліна Костенко

Мені доводилося бачити підручник з географії для початкових італійських шкіл. Там коротко викладені об’єктивні дані про кожну державу, в тім числі й про Україну, Росію та Білорусь. Територія така-то, населення стільки-то, клімат, рослинність, національна символіка. Все правильно — і символіка різна, й прапори різні. А мова зазначена скрізь одна — російська — у всіх трьох державах. Помилка? Упередженість? Ні. Просто фіксація реального стану речей в їхній домінуючій тенденції. © Лiна Костенко "УКРАЇНА як жертва і чинник глобалізації катастроф"

У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. © Ліна Костенко

І не посперечаєшся

Нещодавно в ютубі бачив відео із політичного ток-шоу, кажись на інтері, на якому українські російськомовні письменники (гарний термін, чи не так?) із Ладою Лузіною в головній ролі жаліються, що в Україні їх ужимають, не підтримують... Вони відчувають себе другосортними, в Україні - бо російськомовні, в Росії - бо українські. Так жаль їх стало, невже в російському посольстві їм не можуть дати російське громадянство, чи вони такі палкі патріоти, що не хочуть покинути Україну.... Бідоськи одним словом...

_________________

Є і будуть другосортними. Якщо ти вже український поет, письменник, то будь добрим, пиши по-українськи, а якщо ні, то тоді, погоджуюсь з вами, хай вимолять собі російське громадянство і будуть російськими поетами, які пишуть по-російськи, Україні в даній ситуації немає що втрачати.

Вони будуть прикривати себе відмазкою, що Конституція їм дає право спілкуватись на тій мові, яка їм є рідною, а заставляти поета писати на іншій мові - це обламувати йому крила...

Інше питання, що якщо вам і справді так тут тяжко - виїжджайте... Їм не погано, просто треба роздувати із мухи слона і гнати демагогію, підбурювати людей, вести пропаганду двомовності

_________________

Цілком підтримую вашу думку. І, напевно, ці "поети" не просто так ведуть цю пропаганду, видно є у них хороший стимул.. Цікаво, скільки у.о.вартує той стимул?

Не обов'язково, щоб той стимул виражався в у.о. Так як патріоти відстоюють ідею незалежної України, так і їх противники підтримують ідею Бальшой Рассии і можуть писати чисто на ідеї (хоча і не виключено протилежне), а російській пропаганді в Україні - це тільки на руку

_________________

Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.

Як і з "харківськими угодами" історія повторюється.
"законопроект Калєсніченка-Ківалова"

А попри те, 18 травня:
Ліквідація Об'єднання українців Росії

Да здравствует нерушимая дружба русского и украинского народов!
Вечное братство является залогом национальной независимости и свободы, расцвета национальной ...

_________________
І-і-і-йо-о-ой!!!

Проженемо за Волгу
Смердячу кацапню,
І більше не допустимо
Подібную х...ню!

Референдум про мову послабить позиції Януковича
"Газета по-українськи" №1425 за 01.06.2012. Рубрика Коментарі



24 травня Верховна Рада розглядала законопроект "регіоналів" Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова "Про засади державної мовної політики". Він передбачає надання російській мові фактичного статусу другої державної у східних та південних областях. Під час обговорення між депутатами сталася бійка. Після цього "регіонали" заявили, що мовне питання слід винести на всеукраїнський референдум.

Євген ГОЛОВАХА, 61 рік, заступник директора Інституту соціології:

— Усі розуміють, що російська мова — передвиборна технологія Партії регіонів. Колись до неї звертались ще люди пов'язані з адміністрацію Кучми. Робили це, коли треба було мобілізовувати електорат. І щоразу це спрацьовувало.

Єдине чим теперішня ситуація відрізняється від попередніх — у "регіоналів" є можливість у першому читанні прийняти закон. А після виборів про нього можуть просто забути. Утім, якщо й приймуть, то в Україні нема нічого незворотного. Мені здавалося, що наслідки помаранчевої революції незворотні, а виявилося, ще й як зворотні. В нас усе гнучке.

Мовна тема ще довго житиме в політиці. Чому? Бо поряд із політтехнологією є справжня проблема, що отримує відгук у свідомості частини громадян. У когось різке "за", у когось — різке "проти". Але якби теперішня влада хотіла вирішити проблему, то не піднімала б її перед виборами, а робила все тихо й мирно. Але ж ні — потрібен мордобій. Є таке правило: коли хочуть вирішити якусь проблему, то беруть і вирішують. Коли не хочуть — створюють купу галасу.

Я не вірю в референдум по мові. Щоб його запустити, треба дві третини голосів від депутатів Верховної Ради. А вони не можуть набрати й половини, щоб проголосувати закон. Я взагалі проти референдумів, бо це маніпулятивна штука. Правильно постав запитання — буде один результат, сформулюй інакше — другий, ще інакше — результат буде третій. Але найголовніше: хто сказав, що після референдуму мовне питання не постане знову? Постане обов'язково, бо народ залишається той самий.

Як же це все вирішити? Треба обирати у владу тих, хто не викривляє реальної проблеми. А це залежить від політичної культури і відповідальності виборців.

Робити російську другою державною не варто, бо це нічого не вирішить. Просто одна незадоволена група зміниться на другу. Поле для політичних спекуляцій тільки збільшиться — але тепер уже в бік скасування статусу другої державної. Ми ж маємо реальну двомовність і офіційну одномовність. Треба зробити так, щоб невідповідність між формальним та реальним станом речей не заважала нікому спокійно жити. Тоді проблема буде вичерпана для людей. А значить, політики відійдуть від неї, бо вона не приноситиме їм ніяких дивідендів. Але щоб це зробити, треба мати і політиків, і виборців іншої якості.

Ірина БЕКЕШКІНА, 60 років, голова фонду "Демократичні ініціативи":

— Підтримую думку українських церковників Київського і Московського патріархатів, що мовний референдум проводити дуже шкідливо. Це розколює країну приблизно навпіл. Посиплються запитання, що стосуються нашої історії — чи герої воїни Української повстанської армії та інші. Таких питань краще не торкатися, доки не виросте наступне покоління.

Зараз опозиція пропонує провести референдум про імпічмент президенту. Але він нічого не дасть — бо немає такої статті Конституції, щоб за референдумом звільнити главу держави.

Щодо мови референдум також безперспективний. Адже щоб зробити російську другою державною, треба мати підтримку 300 народних депутатів. А це нереально.

Олексій ГАРАНЬ, 52 роки, політолог:

— Референдум про мову поляризує країну, тому створює певну небезпеку для Януковича. Це послаблює його позиції як президента всієї України.

У передвиборній програмі Януковича були обіцянки зробити російську мову другою державною. Але аналітики попереджали, що це неможливо. Бо тягне за собою зміну Конституції, загально-український референдум, дві третини голосів у парламенті, яких зібрати не вдасться. Тому виникла ідея зробити російську мову регіональною і провести це простим законом. Такий шлях зручний для Януковича. Він ніби говорить тим, хто голосував за нього: от бачите, ми виконуємо свої обіцянки, як можемо. З іншого боку, президент ніби і непричетний до цього.

Гадаю, "регіонали" й комуністи спробують проштовхнути цей закон 5 червня через Верховну Раду. Для цього треба набрати просту більшість — 226 голосів.

Записали Ірина РИБАКОВА, Олександр КУРИЛЕНКО
Джерело: Gazeta.ua

На захист української мови скликають 5 червня українців письменники, музиканти та журналісти

На захист української мови скликають 5 червня українців письменники, музиканти та журналісти. В цей день вони проведуть під Верховною Радою акцію протесту проти русифікації.

Громадські діячі об’єдналися у Всеукраїнський комітет захисту української. Нова організація не лише боротиметься проти ухвалення мовного законопроекту регіоналів Ківалова-Колесніченка, а й виступатиме за утвердження української на державному рівні. Ініціатори комітету створили соціальні ролики, в яких відомі митці, журналісти та громадські діячі стали на захист української та проти розколу суспільства. Відео уже транслюють на телебаченні та в інтернеті.

Олександр Бригинець, голова комісії з питань культури Київради: "Ми бачили, як тихо й спокійно, майже без акцій протесту була витіснена з ефіру українська музика, потім з каналів зникли українські менеджери телевізійних і радіоканалів. Знищити мову - це означає знищити істьорію цієї землі і, безумовно, цього не можна допустити".

Олесь Доній, народний депутат (НУ-НС): "Два месиджа: з одного боку - це бажання говорити українською мовою, з іншого боку - це не можна піддаватися цій владі розривати нашу країну".

Джерело: 5.ua

_________________

_________________

«Конкурс Міс Україна.....Коли дійшли до конкурсу питань-відповідей, українською відповіла лише представниця Львова Наталія Дунич. Це трохи збентежило ведучих. Іван Ургант з притаманною йому дотепністю заявив, мовляв, на сцені ніхто української не розуміє... Після цього я вже не стежила за тим, що відбувалося на сцені. Інцидент з україномовною відповіддю Наталки Дунич і реплікою Урганта про те, що на сцені конкурсу «Міс Україна» ніхто української не розуміє, був як ляпас, як холодний душ. Зловила себе на думці, що до цього моменту я вже навіть не загострювала уваги на тому, що вся церемонія велася російською (без колись традиційної на багатьох українських телеканалах двомовності, коли один ведучий — україномовний, інший — російськомовний). Тобто українське телебачення вже так «прокапало» нам мізки, що ми перестали (принаймні гостро) реагувати на це неподобство, на це збочення. І тут раптом прецедент: «вкраплення» української мови як «стороннього тіла», як якогось непорозуміння... Дожились до того, що українська мова на вітчизняному телебаченні стає «прецедентом». Більше того, їй тут же дають відсіч, демонстративно підкреслюють, що тут, мовляв, розмовляють лише російською....
Особисто я виховувалася у російськомовному середовищі, закінчила російськомовну школу і до вступу в університет розмовляла лише російською. Але зараз моя рідна мова — українська. Російською розмовляю хіба з батьками та деякими друзями. Коли ж буваю у відрядженні, наприклад, у Києві чи поза межами Галичини, спілкуюся лише українською, навіть коли до мене звертаються російською мовою. У такий спосіб хочу підкреслити своє ставлення до України як до держави, яку люблю і за яку мені болить. Якщо усі ми, громадяни України, незалежно від того, якою мовою розмовляємо вдома, будемо шанувати, плекати і боронити державну мову, то ніхто не посміє у нашій же країні казати нам, що «української тут не розуміють»
Головний редактор газети «Високий замок»

_________________