Ех, дивлюсь на активність в темі і аж просяться рядки:
"Усе змінилось. Люди і часи.
Двадцятий вік уже за перелазом.
Глобальне людство хоче ковбаси,
а вже вона з нуклідами і сказом.

Упала тінь на батьківські гроби.
Вже й чорт гидує купувати душі.
В лісах тремтять налякані гриби.
З дерев стрибають підозрілі груші.

Епоха зашморгнулась, як Дункан.
Спиніться, люди. Хоч поставте кому.
Поезія потрібна дивакам.
Поети не потрібні вже нікому."

ну на форумі трохи старше покоління людей, молоді не дуже багато, особливо зараз, коли потеплішало, а та яка є, представлена мною, не найкращим її представником

В будь-якому випадку люди не настроєні обговорювати. Читати - цікаво, мені сподобались всі поезії, буду радий бачити ще... А що коментувати? Мудрі речі, як казали, критики і обговорення не потребують - вони вартують вдуматись в них

_________________

Рада, що вони вам подобаються, викладатиму і надалі)

Плюс мінус життя.
Таблиця розмноження.
Квадратний корінь із мрій романтика.
Два пишем, три помічаєм.
Розношена
щоденна
проста
математика.

Душа підіймається до вищої.
Душа обчислює суму площ:
минуле - майбутнє - живі і знищені -
правда - поезія - атомний дощ.
Дракон - Атлант - телефон - калина -
віра - вірус - мільярди - нулі...
Життя оперує безконечно малими.
Ми всі поодинці - також малі.

Але з усмішки,
з потиску рук,
з брехні, убитої наповал,
історія - найскладніша з наук -
обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.

Із найдрібніших зоряних крихт!
Вища математика світу!
З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ
ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ.
© Ліна Костенко

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.
© Ліна Костенко

файні вірші ... задумали ...

_________________



jedem das seine... Dienst ist Dienst und Schnaps ist Schnaps!

Завантажив книжку Записки українського самашедшого на читалку, буде на черзі до прочитання
Початок заінтригував, спасибі, Ira cool

_________________

Дякую Вам, SPY та Капітан! Мені надзичайно приємно) Ось викладаю вам свій улюблений віршик*

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.

Ось декілька цитат з "Записок..":

• Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.
• Це ж треба було так втратити одне одного, щоб тепер знайти!
• Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
• Моя дружина добре вписується в дизайн іномарки...
• Пристрасть - це натхнення тіла, а кохання - це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.
• Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах.
• Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
• Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше.
• У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України...
• Мені обридли конфесії з політичним підтекстом. Московський патріархат, київський патріархат. Один всія України, і другий всія України. В очах двоїться – хто ж із них усіїший? А я хочу звертатися до Бога зі свого храму своєю мовою. Це моє право.
• Те, що діється тепер у світі, — це кошмар, що приснився людству. Потім його назвуть Історією і приплюсують до попередніх кошмарів.
• Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?
• Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов*їна, а тьохкають чортзна-що.
• Свобода справді є. Пиши, що хочеш. В тюрму не посадять, у психушку не запроторять. Але можуть вбити.
• 1 травня. День міжнародної солідарності трудящих. Що найбільше солідаризує наших трудящих - це те, що кілька днів можна буде не трудитися.

© Лiна Костенко "Записки українського самашедшого"

Будь ласка
О-о-о-о-о, цей віршик якраз пам'ятаю, ще з школи, потім з ВУЗу, класний

_________________