А в Кракові був? а у Празі, Оломоуці, Будапешті, Бухаресті? Чи ти думаєш, там все збудовано нині? Аби не цвило і не розсипалося - ремонтувати і берегти, а не валити треба.
Ратуша тоже лопається зараз. І фундаменти просідають. Валимо?
Та й Києво-Печерська лавра, кажуть, не в дуже хорошому стані. Я не говорю вже про Золоті ворота...
Є такий вислів - "ламать, не строить". Перед тим як щось валити, треба, як на мене, щось побудувати.

Майже. Там мова йшла не лише про дитячий майданчик. Наприклад, як і щодо Гостинного дому, власники якого мали навколо нього зробити капремонт дорожнього полотна, тобто навколо 3 і 4 підїздів будинку по вул. Мазепи 183.

Правильно, не буде нічого, якщо усьо будемо валити.

Не той проект і не та архітектура. От кавалок про казарму на Чайковського (ту, що розбирають):
"у касарнях на теперішній вулиці Андрія Чайковського містився ц. к. 66-й батальйон «Коломия», піхотного полку ландверу (краєвої оборони), згодом казарма 3-го батальйону 36 піхотного полку, утвореного ще у 1889-1901 роках. Полковий штаб передислокували до Коломиї зі Станіславова. Згодом, за часів ЗУНР на основі цього формування було утворено 36-й полк ім. Гетьмана Івана Мазепи, вояки якого уславилися в боях з польськими загарбниками і большевиками в 1918-20 роках. Саме величне, казарменне приміщення зведено за проектом німецьких зодчих в стилі міліарного, європейського «палаццо», який запропонував сам архикнязь. Українські вояки, які відбували тут службу захопили владу в місті 1 листопада 1918 року. На довший побут у цих стінах зупинявся полковник легіону УСС Вільгельм-Франц Льотрінген Габсбург (Василь Вишиваний) – онук австрійського імператора Франца Йосифа, австрійський архікнязь, ерцгерцог."


Це не я придумав. Така була обіцянка дана депутатам під час проведення однієї із сесій. Я вважаю, раз дав слово - виконуй його, а не вичікуй, доводь приміщення до аварійності і знось. Повторююсь, така буда дана обіцянка.

А ти питався? Чи мовчав, поки кугут не клюне?
Щодо історії, то вона відома загалу. Тому й були сумніви: грубо кажучи - сприяти чи не сприяти, збережуть чи знищать? Після обіцянки про те, що тут буде заклад освіти (я можу помилитися, але вроді мова таки йшла про державний заклад) - сумніви у когось пропали, у когось зменшились. Якраз і говорили про історію і значення будови, лиш ті, кому це не цікаво - не слухав, але тепер якісь докори висловлює.

Я шось пропустив - яке казліно?

То все жидомасони...

угу... і дотепники-гострослови.

Не я почав (див. газетку),а якийсь Вандич...

шо саме почав якийсь Вандич?

Ото так вона відома загалу, що тепер це не заважає розбирати будови.
Це питання комплексне, якби НТК було цікаве, я б його дивився час від часу. Якби вони зробили передачу про ці будови, можливо б я її побачив. Три раз в рік я прохожу повз цю колишню В/Ч, якби там стояв інформаційний щит, з короткою історією, з фотами, з цитатами, з ОБІЦЯНКАМИ щодо майбутнього цього місця, то я би точно зупинився і прочитав.

Але, може, просто та ситуація, що склалася навколо цього усім вигідна, кожному з свого боку: одні бізнес роблять, інші заробляють політичний капітал, тому нічого такого і не було?
А ми тута списи ломаємо. Ну, не ломаємо — гнемо


Я був написав:

Мені були відповіли (загробним голосом):

От я і сказав, що ті які були не набагато цікавіші були.

якщо це так - будова буде розібрана.

_________________
Scio me nihil scire

тут мушу погодитися.

а тут - не згідний. У питаннях, які стосуються громади уцілому, не можна ділити на "одні і другі-інші". От ти до яких належиш? виходить - якихось третіх. І ці, треті, не хочуть вплинути на ситуацію, а - треба. Якби треті не були такі байдужі, то перші і другі не могли би нічого зробити.

Рівень моєї тупості не дозволяє мені просто взяти, вийти на майдан і галасувати: «У-ні-вер! У-ні-вер! У-ні-вер!»
Якби я ідейно, чи партійно належав то тої чи іншої мафії, то заочно мусив би підтримувати усі прийняті нею рішення (бо основне рішення, про належність вже було би прийняте, це ж зрозуміло).

Якби я був професійно відповідальний за такі рішення, то мусив би знати усю «подноготную» цієї справи, щоб скласти про це власну думку в межах інтересах громади.

Я не є ні тим, ні тим.

Але, як мешканець одного з довколишніх районів, маю такі конкретні особисті інтереси:

1. Якісні тротуари.
2. Якісна проїжджа частина.
3. Якісне освітлення.
4. Озеленення.
5. Інфраструктура.
6. Безпека.
7. Належний санітарний рівень.
8. Доступність.
9. Реальні терміни втілення переліченого.

Хто зможе це забезпечити найкращим чином, проти того я нічого не маю.