(продовження)
Відома пісня "Там вдали за рекой" знана ще з 1905 р.
Козача пісня «За рекой Ляохэ загорались огни», посвячена невдалому штурму російськими козаками міста Інкоу в грудні 1904 р. під час російсько-японської війни:
За рекой Ляохэ загорались огни,
Грозно пушки в ночи грохотали,
Сотни храбрых орлов
Из казачьих полков
На Инкоу в набег поскакали.
Пробиралися там день и ночь казаки,
Одолели и горы и степи.
Вдруг вдали, у реки,
Засверкали штыки,
Это были японские цепи.
И без страха отряд поскакал на врага,
На кровавую страшную битву,
И урядник из рук
Пику выронил вдруг:
Удалецкое сердце пробито.
Он упал под копыта в атаке лихой,
Кровью снег заливая горячей,
Ты, конек вороной,
Передай, дорогой,
Пусть не ждет понапрасну казачка.
За рекой Ляохэ угасали огни.
Там Инкоу в ночи догорало.
Из набега назад
Возвратился отряд
Только в нем казаков было мало…
Мелодія взята з популярної каторжної пісні «Лишь только в Сибири займётся заря».
В 1914 р. для військ УСС, котрі відходили на війну, на ту ж мелодію була написана стрілецька пісня "Розпрощався стрілець":
Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За рідний свій край, за стрілецький звичай,
Впав в бою за свою перемогу.
А вітер колише зелену траву,
Молодий дуб додолу схилився,
Листя шелестить. Вбитий стрілець лежить –
Hад ним коник його зажурився.
Ой, коню, мій коню, не плач наді мною,
Я тим часом полежу в степу...
Біжи, коню мій, скажи мамі моїй,
Що я в степу лежу вже убитий.
Hехай брати і сестри та рідная мати,
Hехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу за Вкраїну свою.
Чорний крук наді мною вже кряче.
Стрілецькая слава не вмре, не загине,
Будуть про неї внуки співати,
Що були козаки, та й за волю лягли,
Тепер можемо тільки згадати...
http://www.pisni.org.ua/songs/93085.html
