Жив Ніхто і не було в нього нічо, абсолютно нічо, навіть себе він не мав тому, що як був ще маленький то його вкрали цигани. Там де він жив також нічого не було, бо Ніхто нічо не хотів думати і всьо продав, але нічо не заробив бо немав куди складати. Ніхто нікуди не ходив у гості бо в нього не було ні бажаня ні друзів, ані ногів аби кудись ходити. Та й до нього ніхто не ходив бо його не ніколи не було дома тому, що жив там де нема нічо.
Здурів якось Ніхто, і йому стало весело, точніше не йому, бо його в той час ніде не було, і коли він це догнав, йому стало не пособі бо почав доганяти, що Ніхто то вже не він. Сів Ніхто тай плаче, бо ітак був ніким, немав нічо тай то втратив. Аж тут, як завжди нізвідки появляється Глюк і каже:
- Я би тобі щось сказав, але ти ітак нічо не чуєш бо в тебе навіть вух нема.
Ніхто ніц не поняв, повтирав сльоз і поняв, що він поняв, що внього є очі, і щоб себе якось розвеселити виколов собі ліве око, а поки намагався поняти, що сталось, правим кліпав на Глюка.
Глюк скорше поняв і вирішив зашифруватись під нічо. Але Ніхто не провтикав бо поняв, що косити під провтикавшого він не вміє а тому зі всьої дурі зарядив копняка Глюку, по вигляді якого було видно, що із такими спецефектами його ще ніхто не розшифровував. Але Ніхто набагато більше здивувався тому, що в нього є ноги, і тому,сильно зрадів, бо може ними піти до циганів запитати у кого вони його вкрали і кому віддали.
Приходить він до циганів тай напрягає їх, а вони відморожуються:
- Ти хто?
- Ніхто.
- Ну і... ?
- Скажіть у кого ви мене вкрали і куди діли?
Цигани переглянулись між собою і зрозуміли в чім прикол, а тому пішли порадитись.
Приходять і кажуть: в тебе замалий статус щоб догнати відповідь на своє запитання.
- Але я всьо догнав і це дожену.
- Не мороч нам голову, в нас нема часу. Йди звідси, а то зараз пустимо тумана такого, що будеш грати в хокей на шахматні дошці.
Ніхто розчарований ішов собі нікуди, і так, як спішити йому було нікуди, зупинився під слупом, на якому тринділо польське радіо. Коли він прислухався то почув, що за три квартали звідси Обставини організовують свій збіг.
Приходить він туди, а там і справді збіглись Обставини, злапали цигана, запхали пальці в двері і рипаються туди-сюди. Циган увидів його тай кричить врятуй мене, я тобі всьо скажу.
Врятував його Ніхто, тай каже:
- Ну... давай, кажи!
- Всьо...
- Що всьо?
- Сказав.
- ...а-а-а, ясно, ну то я пішов.
- Куди?
- Нікуди.
- ...а-а-а, ясно, ну то йди. Або зачекай... я тобі ще ще щось скажу.
- Ну кажи.
- Я знаю в кого тебе вкрали...
- ...
- Тебе вкрали з чужих мозгів, які не встигли тебе навіть нормально придумати.
- То шо мене нема?
- Не знаю мабуть є, але не тут, а десь там....
- Але ж я тут....??? ...ну то я значить іду туди...
- Ага, але як будеш там то візмеш себе і прийдеш сюди, щоб я окремо не розказував...
І пішов ніхто туди... Іде лісом, іде полем, знову лісом потім буряками, кукурудзами... а потім забрив не в той брід втопився... і.... і зрозумів, що він уже там, а ще зрозумів, що його розвели як лоха: один лох на два кіло лапші... але було пізно його історія закінчилась...
Можу вислати літрову пластіковку з Мартіні, може шось ше на клепає, під градусом, кажуть, Музи такого гопака в голові починають викльоцькувати (то черкаський неофразиологізм, який можна підставити під любе забуте вами слово) що пальці аж впрівають...
А відносно Глюкоказочки, я не літературний критик, але мені дуже сподобалось тим що читається дуже легко і все зрозуміло, а головне є логічний початок, середина і кінець дуже оригінальний, так що автору плюс піцццот... а відносно мартіні я наповному сурйозі....
та хоч двох літровому, воно тутички копійки, в порівнянні з нашими цінами коштує...
такщо думаю як що не можу я бути на зльоті молодих і веселих хворумчан, то може це б посилочку вислати якусь, най сі людоньки за здоровячко моє, того, парочку міндзурок перевернуть...
, сам придумав , чи де здер , тіко чесно , бо буде як тому циганові... 
літровому... 
цікаво ж..
Вітаю всіх зі святами 
