Є люди, які пропрацювали на одному підприємстві багато років, і їм психологічно важко залишити цю роботу , навіть якщо там платять копійки. Можливо, вони крім своєї роботи більше нічого не вміють і не хочуть нічого нового освоювати.
Але тут , швидше за все, інше. Люди числяться на роботі на 0,1 чи 0,2 ставки. Приходять туди раз чи два на місяць. Реально вони працюють зовсім в іншому місці , і можливо отримують там пристойну оплату.
Я про такі зарплати чув, але не вірив, бо багато знайомих скаржиться що нема кому працювати, а коли є робота - тоді і платити мусять більш-менш пристойно...
exp написав:багато знайомих скаржиться що нема кому працювати
Ти будеш сміятися але це гірка правда. Кваліфікованих робітників не вистачає.
Подивись скільки народу займається бізнесом типу купи-продай. Там гроші приходять легше і більше. Багато хто із них раніше стояв за станком, чи займався іншою кваліфікованою роботою. Після того як промисловість в Коломиї перестала існувати - біда заставила цих людей освоїти нову діяльність. Одні добились більших успіхів , інші менших. Але ніяким способом ти їх не повернеш назад до станка - бо вони уже спробували легшого хліба. Єдина можливість повернути - це запропонувати білше ніж вони мають зараз.
На Україні заборговано зарплат на 829 млн гривень За станом на 1 червня сума невиплаченої заробітної плати в Україні склала 828 млн 853 тис. гривень, повідомляє Державний комітет статистики. Найнижчий рівень заборгованості... Івано-Франківській (6 млн 211 тис.)
Согласно результатам исследований рынков труда 48 стран Европы по 31 специальности самая низкая заработная плата на сегодняшний день зарегистрирована в Молдавии.
Средняя заработная плата в Молдавии составляет в среднем 0,2 евро в час, причем разница в оплате труда руководства и рядовых сотрудников достигает сотен раз. Самая высокая в Европе зарплата - около 14 евро в час - отмечена в Дании, которая и была принята за "точку отсчета". В Молдавии зарплата в 70 раз меньше, чем в Дании. Для сравнения этот показатель в соседних Румынии и Украине составляет, соответственно 20 и 30 раз.
exp написав:Цитата:
100 грн. - таку заробітну плату отримують працівники на деяких коломийських підприємствах
Зарплатню нижче прожиткового рівня, а це 420 грн., виплачують керівники понад 10 фірм. Робочі групи перевіряють правомірність дій таких керівників.
А 15 грн в день реалізатору на промринку?Не враховуючи скільки виручки цей реалізатор дав, і не забезпечуючи його ніяким соцпакетом? Це як по вашому?
По моїх даних в Івано-Франківську реалізатор такого профілю отримує вже 40 грн/день, а дехто переведений і на вісоткову оплату.
З України у США виїхалo 45 тисяч учених. З України у Сполучені Штати Америки іммігрували 45 тис. вчених і технічних спеціалістів. Про це оголосив Національний Фонд Науки США за результатами проведеного ним дослідження, повідомляє Washington Profile.
exp написав:З України у США виїхалo 45 тисяч учених.
Думаю що це недовго така тенденція буде продовжуватись. Виїжджати будуть, доки у нас є спеціалісти, потрібні там. Далі коли наш рівень знизиться, виїжджати перестануть.
Думаю також зміниться країна призначення - акцент переміститься в Європу.
До 2015 року уряд обіцяє українцям європейську зарплату
Кореспондент.net
13 Липня 2007, 11:18
Вісімсот євро - такий рівень мінімальної зарплати обіцяє міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв.
Вийти на середньоєвропейський ступінь соціальних стандартів можна буде, якщо збережуться нинішні темпи зростання соціальних виплат. Проте члени уряду зараз не називають джерела фінансування цього амбітного проекту.
"Плануємо наступного року 100 євро. Якщо у нас буде 30-вісоткове зростання, то через 8 років у нас показник збільшиться порівняно зі стартовим у 8 разів - тобто це вже буде 800 євро", - заявляє міністр.
Нагадаємо, що на червень загальна сума боргів із зарплат на 1 червня склала 828,9 млн. гривень, з економічно активних підприємств, які найпростіше змусити погасити борги, - 339,2 млн. гривень.
Окрім того, в кінці червня Заступник голови Секретаріату Президента Віктор Бондар заявляв про загрозу відсутності ресурсів для виплати зарплат у четвертому кварталі через підвищення соціальних виплат із 1 червня.
Із 1 червня, як відомо нарахування зарплати працівникам бюджетної сфери обіцяно здійснюватися в підвищених розмірах. Підвищені зарплати отримають 3,5 млн. бюджетників. Відповідно до зростання мінімальної заробітної плати (з 1 липня - до 440 гривень і з 1 жовтня - до 460 гривень) здійснюватиметься підвищення зарплати в галузях бюджетної сфери в параметрах впровадження другого етапу ЄТС. Отже, до 1 жовтня для цієї категорії працівників відбудеться поетапне підвищення заробітної плати в середньому в 1,4 рази.
Московське управління Федеральної податкової служби 17 липня опублікувало дані про середньомісячні зарплати працівників столичних підприємств, яких розділили за видами діяльності. Раніше податківці заявляли, що мають намір перевіряти підприємства, де зарплати нижчі середньогалузевих. За даними ФПС, середня московська зарплата в першому кварталі 2007 року становила 20620 рублів (3800 гривень). Найбільше, 53973 рубля (9813 гривні) на місяць, одержують співробітники організацій, що займаються фінансовою діяльністю. Найнижчі зарплати, 14227 рублів (2586 гривень) на місяць - в області оптової й роздрібної торгівлі.
Співробітники переробних виробництв, які одержують у середньому 17353 рубля (3155 гривень) на місяць, працівники, зайняті в електроенергетиці, газовій та водній промисловості - 29629 рублів (5387 гривень), росіяни, що працюють в області транспорту й зв'язку - 24963 рубля (4538 гривень). Працівники готелів і ресторанів одержують 15626 рублів (2840 гривень) на місяць, і ріелтори - 21891 рубль (3980 гривень). Зарплати чиновників, за даними ФПС, перевищили в 2007 році 20 000 рублів (3636 гривень) і становлять 20749 рублів (3772 гривні).
Зарплати комунальників нижчі - усього 16281 рубль (2960 гривень) на місяць. Учителі одержують 15856 рублів (2882 гривні), лікарі - 18091 рубль (3289 гривень). За матеріалами Lenta.ru
У китайських офісах жити зручніше, ніж у квартирах. Офіс компанії ”Майкрософт” у Пекіні біля станції метро Жі Чун Лу. Друга година ночі. Під офісом довга шеренга таксівок із відчиненими дверцятами. Водії таким чином економлять пальне, аби не витрачати його на кондиціонування в машинах. Брудний вітерець овіває їхні спітнілі білі сорочки.
По дорозі додому я проходив повз сотні представництв відомих компаній. Світло в офісах горить до ранку, і таксисти не роз’їжджаються, чекаючи на трудоголіків.
Як і в інших країнах, де ці компанії пустили коріння, в Пекіні офісні будівлі також зі скла та сталі. Знадвору видно їхніх працівників, але без магнітного посвідчення всередину не потрапити. Навіть ліфт не запрацює, якщо не піднесеш до сканера картку. Без спеціального дозволу директора компанії не може увійти навіть поліція. Закони і правила країни за порогом компанії не діють.
За сотнями столів у пекінських офісах сотні прекрасних китайських дівчат і хлопців. Їхня місячна зарплата — $130. Година роботи коштує $1. Понаднормова — $1,5. На останню, не вагаючись, погоджуються всі. Тому двері компаній відкриті 24 години на добу, сім днів на тиждень. А в офісних приміщеннях є ліжка, ресторани, кондиціонери, торгові автомати та гральні кімнати. Для більшості працівників життя в офісі комфортніше, ніж удома.
— Якщо мені тут не подобаються умови праці, вони завжди можуть знайти сто китайців, готових робити це за ще менші гроші, — пояснює мені знайомий місцевий програміст.
Це триває вже стільки, що вже стало нормою. Люди не можуть пригадати, чи до цього життя було кращим. Двадцять років тому пекінці ще не мали пральних машин, а сьогодні щасливі раби гуляють із собаками у парках і насолоджуються чистим блакитним небом, не знаючи, що в інших країнах такий колір називають сірим.
Багаті пекінці були б середнім класом у Токіо чи Сеулі. Їхні коричневі сигари й модні автівки розсмішили би багатіїв Кореї чи Європи. Але це лише питання часу. Адже китайські багатії навчаються всього у ”білих” дуже швидко.
Сьогодні у Пекіні маса іноземців. Вони живуть у найкращих районах міста. Там, куди найбільше калік і їхніх дітей щодня виходять по милостиню.
Типова картина для багатого кварталу Сен Лі Тун. Хвора китаянка з виразками простягає руку до європейця, який гуляє вулицею. А його багатий китайський товариш каже йому ламаною англійською: ”Не давай їй нічого. Дехто з цих жебраків живуть у більших і кращих будинках, ніж ми з тобою”. Європеєць уже напружився і чимдуж поспішає додому, щоб зняти сорочку і кинути її у пральну машину. Звичайно ж без іншого одягу, бо ця сорочка забруднить інші речі невидимою слиною, яка могла потрапити від жебрачки. Щоправда, на таке його багатий китайський друг ще не спроможний. Увімкнути пральну машинку на повний режим на 2 години, щоб випрати одну сорочку. Навіть заможному пекінцеві це видається божевіллям.
Так виглядає поширення цивілізації, яку світові корпорації подають під брендом ”західної культури”. Однак цивілізація, яка нібито зорієнтована на людські цінності, спілкування, допомогу одне одному, вже помітно ділиться на тих, хто має речі з телереклами, і тих, хто ці речі хоче мати.
Людина із середнім достатком бачить рекламу останнього айподу на телебаченні, потім одного дня в метро бачить такий самий у пасажира. Як купити і собі такого? Найлегше — попрацювати кілька зайвих годин на ту ж компанію, яка рекламує ці речі на телебаченні.
Мені здається іронічним, що чим більше місто, тим більше у ньому жебраків.
Коли ж люди зрозуміють, що гроші — це як ковдра: якщо хтось потягне більше, ніж йому треба, людина на іншому кінці ліжка мерзнутиме? Як довго ми віритимемо брехні, якою годує нас ліберальне суспільство? Мовляв, усі люди можуть стати багатими одночасно. Або якщо інші люди бідні — вони самі у цьому винні. Якщо вони не тягнуть достатньо сильно, щоб залишитися під ковдрою, то вони слабкі й тупі, і не варті привілею бути вкритим. Ми перейшли до суспільства, де кожен якнайсильніше тягне ковдру на себе, і лише тоді отримує більшу частину ковдри — того, що ми називаємо ”високими стандартами життя”.
На кожній вулиці Пекіна та й у всьому Китаї чи не в кожному магазині є цілодобове інтернет-кафе. У кожному — сотні комп’ютерів та сотні безробітних випускників коледжів, які годинами переглядають оголошення роботодавців. Вони не підозрюють, що проходячи повз багатого європейця і його китайського друга, вони проходять повз двох представників одного відсотка населення землі. Це він спричиняє їхню бідність, кидає їх у примарний світ он-лайну, щоб забути, у яких боргах живуть і як їм доводиться шукати пару юанів, щоб поїхати у напханому автобусі у міські хащі, які вони називають домівкою. Вони намагаються придбати наймодніші речі, сподіваючись, що виглядатимуть достатньо ”цивілізованими” в очах блакитноокого завойовника та його китайського друга. Можливо, їх навіть підберуть, щоб замінити якогось молодого китайського працівника, який забагато жалівся, що його змушують працювати 16 годин, щоб вкластися у терміни проекту.
борМан написав:Можливо, вони крім своєї роботи більше нічого не вміють і не хочуть нічого нового освоювати.
В основному (і частіше) то - люди старшого покоління (ті кому за...).
Пане, борМан, чи не попробували би Ви освоїти нині професію екскаваторника, або оператора машинного доїння?
(Відповідь знаю: "Якщо буде треба..., якщо покличе Батьківщина...!")
exp написав:Як і в інших країнах, де ці компанії пустили коріння, в Пекіні офісні будівлі також зі скла та сталі. Знадвору видно їхніх працівників, але без магнітного посвідчення всередину не потрапити. Навіть ліфт не запрацює, якщо не піднесеш до сканера картку. Без спеціального дозволу директора компанії не може увійти навіть поліція. Закони і правила країни за порогом компанії не діють.
Цілком згоден!
В зв"язку з цим зразу купа питань (навіть не знаю до кого)!
Розверніть свій монітор і подивіться - що там написано? Правильно: "Зроблено в Малайзії"! (добрих 75%!)
Відкрийте блок і подивіться на "вінт" - що на нім написано? - правильно "Made in Thailand"! (навіть якщо він, раптом, не тайський, то він - ки...тайський, філіпінський, тайваньський...) (добрих 98%)
Відкрийте батарейний відсік своєї "мобіли", вийміть акумулятор, під ним, такий, папірець наліплений (а сам акумулятор, де роблений?). Що там написано? Е-е-е-е... Що там говорити...
Але річ про друге.
- американці "злабали" другу "Силіконову долину" в Малайзії (одна - в штатах, друга в Азії), чи кожен просто так, от так, одним махом, найде ту Malagasy на карті світу?
- чи багато зможе похвалитися що має техніку (не має значення яку) з написом: "Made in Japan", "Made in USA"? (у мене є радіотелефон "Panasonic" (домашній), 94 р. випуску і синтезатор "Roland", 96р. випуску - і всьо-о-о!). Знаю, знаю! Можна назвати, наприклад, "JVC", "TDK", "SONY", "Olimpus" і т.п. Елементи живлення, акумулятори і зяряджувальні блоки до всякої апаратури, мініаудіокасети для диктофонів, цифрові касети для відеокамер MiniDV, акумулятори для ноутбуків. Дійсно - "Made in Japan/Fabrique au Japon" (як може ше шось - то нагадайте). Ну а... де всьо решту? А решта - Китай, Тайвань, Малайзія, Таіланд, Індонезія, Сінгапур... (з 97-98 року японці, американці, (а скоро і корейці) практично ніц самі не роблять - капітали вивезені в 3-ті країни).
Ну-у-у... а-а-а-а..., де-е-е-е ж...
- в 90-ті роки (90-й, 91-й, 92-й) в Росії піднявся шум: "Новейший компьютерный центр..., под Москвой..., в Зелинограде..., Силиконовая долина..., весь мир..., завалим российскими компьютерами..., Америка в шоке..., Япония кипятком в потолок...!" Соплі на небо ляпали!!!
(До речі, пару рік назад, знову шум якийсь був. Знов "Подмосковье", знову Зеленоград, якийсь там "Depo"...)
- а тепер останнє - (це, до речі, стосується також України, бо ж ми не далеко від Росії відбігли, так - десь, поблизу топчемся!) чому ніхто і нізвідки не спішить вкладати сюди, бодай якісь капітал? А "патаму что патаму-у-у-у"!
yanychar написав:Пане, борМан, чи не попробували би Ви освоїти нині професію екскаваторника, або оператора машинного доїння?
Ні. У мене вистачає роботи. Доречі при цьому постійно приходиться вчитись, інакше залишусь без роботи. Різниця лиш в тім що я освоюю області суміжні до своєї спеціальності.
Повідомлення
1 - 20 з 65
Початок | Попередня |
1234
|
Наступна |
Кінець
В основному (і частіше) то - люди старшого покоління (ті кому за...).
Цілком згоден!